Це той Бердичів, біля якого Київ?

А чьто то за станція?

- Бердичів

- Той Бегдичів, біля якого Київ? А шо ж ми тут так довго стоїмо?

- Міняємо паровоз

- А на чьто міняємо?

- На другой паровоз

- Паговоз на паговоз?! Нєт, значит ето нє Бегдичів!

Сузір'я чотирьох культур...

459 років тому в північній частині України на межі українського полісся й лісостепу за 180 кілометрів на південний захід від Києва та за 40 кілометрів на південь від Житомира на березі річки Гнилоп'ять виникло це незвичайне місто - Бердичів. Берда (урвище, сторожа), бердич, бердиш, бердники - любителі топоніміки ще не поставили крапку в історії імені міста, згадки про яке можна знайти у козацьких літописах, фольклорних джерелах, легендах.

Знайомство з Бердичевом, в архітектурі якого мирно співіснують модернізм, конструктивізм і неокласицизм, в якому з давніх-давен мирно й плідно співпрацюють українці, поляки, євреї й росіяни (чотирі зорі на прапорі Бердичева символізують поєднання культур цих народів), зазвичай починається з історічної святині-фортеці ордена босих кармелітів, доля якої тісно пов'язана з династією Тишкевичів. Легенда розповідає, що воєводі Янушу Тишкевичу, під час татарського полону в 1627 році, примарилося, як невідомі йому ченці звернулися до Божої Матері з проханням про його спасіння. Згодом, зустрівши цих іноків наяву, Януш Тишкевич вирішив віддати свій замок ордену кармелітів. 22 липня 1642 року костьол Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, Святого Михайла Архангела, Святого Іоана Хрестителя та Святого Іоана Євангеліста було освячено. А в 1745 році над старим нижнім костьолом під керівництвом відомого архітектора, коменданта Кам'янець- Подільської фортеці Яна де Вітте було споруджено новий, у стилі барокко, костьол. Настінні розписи всередині костьолу виконав знаменитий італійський живописець Беніаміно Фредеріче.

У 1646 році військовий гарнізон з кількома гарматами, розташований на території кляштору-фортеці, спізнав усю силу військ Максима Кривоноса. А навесні 1653 року Богдан Хмельницький, почувши, що в мурованому замку Бердикові (Бердичеві) переховується багато польської шляхти з численними скарбами, рушив "туди з невеликим військом, хоч замок був міцний, з абиякою затратою сил дістав його, видушив у ньому, як ведмідь бджоли, бідолашну шляхту, а їхні скарби забрав собі і своєму війську".

Скарбниця віковічних муз...

У 1850 році в Бердичеві відбулася подія, яка залишила особливий слід у хроніці міста - навесні того року в костьолі Святої Варвари обвінчався з графинею-красунею Евеліною Ганською видатний інженер людських душ - французький письменник, автор "Людської комедії" Оноре де Бальзак. Самому Бальзаку вінчання запам'яталося ще й тим, що під час цієї процедури у нього поцупили золотого годинника, але шлюб з графинею, руки й серця якої він так довго добивався, вартував для нього значно більше.

У 1857 році неподалік від Бердичева, в селі Тереховому, народився син крицевого духу польського повстанця Аполо Коженьовського, матрос Франції, капітан Британського флоту, класик англійської літератури Джозеф Конрад (Теодор Юзеф Конрад Коженьовський). 27 томів його книг перекладено польською мовою.

Історія Бердичева зберігає імена багатьох видатних людей, котрі народилися або тривалий час працювали в цьому місті: Шолом Алейхем (Рабінович), П. Гулак-Артемовський, А. і М. Рубінштейни. Кляштор босих кармелітів можна побачити на одному з полотен Тараса Шевченка: "І в келії, неначе в Січі, братерство славне ожива. А сивий гетьман, мов сова, ченцеві заглядає в вічі, музика, танці і Бердичів, кайдани брязкають... "

У Бердичеві знімав фільм про Щорса легенда українського кінематографа Олександр Довженко, в колишньому міському театрі читав вірші глашатай радянського соцреалізму Володимир Маяковський. По Бердичівському округу балотувався до Верховної Ради УРСР поет Максим Рильський. У Бердичеві народилася відомий професор-мікробіолог Любов Горовіц-Власова, котра, за словами видатного вченого Іллі Мечникова, "немало сприяла прославленню російського імені... ".

Багатьох відомих бердичівців знають і пам'ятають сучасники - Олександр Розумков, чиє ім'я носить нині Центр економічних і політичних досліджень, заслужений тренер СРСР та України з легкої атлетики людина-легенда Віталій Лонський (у шістдесяті роки американські газети писали: "якщо ви хочете відлучити ваших дітей від рок-н-ролу, записуйте їх до школи Лонського"), заслужений майстер спорту відомий футболіст, гравець київського "Динамо" Анатолій Пузач. Продовжує дарувати Україні свої талановиті пісні колишній вокаліст групи "Сябри" Олесь Коляда. І це далеко не повний перелік славних імен...

- А правда, що в вашому Бердичеві проживає 60% євреїв?

- Правда

- А решта сорок?

- Єврейки!

Бердичів завжди був важливим єврейським культурно-релігійним центром. Недаремно він отримав назви "Єврейський Париж", "Єрусалим Волині". Нині в Бердичеві євреїв залишилося дуже мало - хтось має гешефт у Німеччині, хтось в Америці або Ізраїлі. Але й досі тільки в Бердичеві на прохання зачинити кватирку, бо на вулиці холодно, вам можуть відповісти "ти думаєш, якщо я її зачиню, на вулиці потеплішає? ".

Перші спогади про заснування кагала датовані до 1712 року, а вже наприкінці 18-го століття рабин - цадик Леві Іцхак Бен Меір писав про Бердичів, як про найважливіший центр єврейської духовної мудрості. Саме в цьому місті було систематизовано іудейське вчення - хасідизм. Нині Бердичів став для віруючих євреїв містом паломництва до мавзолею-усипальниці Леві Іцхака Бердичівського. "Меккою світового єврейства" називають тепер Бердичів.

- Скажіть, а де Ви пошили такий гарний костюм?

- У Парижі

- Це далеко від Бегдичева?

- Тисячі півтори кілометрів

- Ну ета ж надо, такая глушь, а як пгистойно шиють!

Роквітни, відродись, зрости, прямуй у майбуття врочисто...

З 1793 року Бердичів входить до складу Російської імперії. Місто стає центром торгівлі. Бердичівські ярмарки (їх проводилося щороку по десять з 1765 по 1856 роки) мали міжнародне значення, своєю величчю й розмахом вони дорівнювалися до знаменитих дрезденських "мустер месе". Розквіт торгівлі, промисловості й ремісництва ставив Бердичів в один ряд з Києвом та Харковом (лише в 1900 році торговий обіг складав майже 18 млн. рублів, що перевищувало сумарний обіг капіталів Житомира, Умані, Білої Церкви, Черкас і Вінниці). З 1880 року через місто пройшла міжнародна телеграфна лінія: Лондон-Берлін-Варшава-Бердичів-Одеса-Керч-Тіфліс-Єреван-Тегеран-Калькутта. У 1889 році залізниця з'єднала Бердичів з Києвом, а відтак і з усім світом.

Сучасний Бердичів з населенням 84,4 тисяч жителів (22 698 пенсіонерів) вважається містом з розвинутою соціальною інфраструктурою. Як і в цілому по Житомирській області, в місті найбільш розвиненою є харчова промисловість - 33,5% питомої ваги в загальному обсязі виробництва. Втім, 40% від усього зайнятого населення міста (майже 12 тисяч осіб разом із найманими працівниками) працює у сфері малого бізнесу. Надання Бердичеву статусу території пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, зробило місто економічно привабливим для вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

За словами заступника міського голови Сергія Онофрійчука, вже втілюються в життя 10 інвестиційних бізнес-проектів. Упродовж дії спеціального режиму інвестування залучено понад 7 млн. доларів, створено 676 робочих міст і ще 274 збережено. Підприємства, які працюють за умов спеціального режиму, виробляють майже 40% всієї продукції в місті.

Повністю реалізовано інвестпроект на ВАТ "Фабрика одягу", де на сучасному обладнанні застосовується європейська технологія пошиття одягу. ЗАТ "Дніпровуд" завершує встановлення новітнього деревообробного устаткування, що дасть можливість випускати широкий спектр високоякісних виробів і значно розширить асортимент виробів з деревини. Успішно працює філія спільного українсько-італійського підприємства з виготовлення жіночого та чоловічого взуття "Ріф-1". Сьогодні на цьому підприємстві працюють 774 осіб.
Втілюється інвестиційний проект ТОВ "Тис-Полісся" - на орендованих площах підприємства "Авторемзавод" має виготовлятися ексклюзивне пластмасове обладнання для будівництва. Теж на орендованих площах ВАТ "Трансмаш" розпочало діяльність ВАТ "Вінніфрут". На цьому підприємстві запущено в експлуатацію виробництво натуральних соків і нектарів в упаковку Тетра-Пак і Пет. Виготовляє металопластикові вироби українсько-турецьке ТОВ "Євровікна" . Найбільш потужним інвестором сьогодні є ДП "Премдор-Україна" . Інвестиційний проект, розрахований на 5,3 млн. доларів, передбачає організацію виробництва зрощеного брусу, внутрішніх і зовнішніх дверей. Реалізацію проекту було розпочато в травні минулого року. На даний час сума внесених інвестицій складає вже 3,8 млн. доларів.

Однак інвестори працюють не лише в системі пріоритетного розвитку, а й в звичайних умовах. Понад половини інвестпроектів в Житомирській області реалізуються саме в Бердичеві.

Приріст промислового виробництва за підсумками минулого року склав 121%. Високі темпи зростання забезпечили підприємства харчової промисловості: ТОВ "Солодова компанія", ЗАТ "Бердичівхолод", ТОВ "Берком", ВАТ "Бердичівпиво". Позитивні зрушення спостерігаються на підприємствах, які здійснюють виробництво машин і устаткування, оброблення металу та транспортного машинобудування. Так, зріс індекс промислового виробництва (з 90% до 122%) на ВАТ "Прогрес" і особливо на ВАТ "Реверс" - з 53% до 309%. Розмір середньої заробітної плати в промисловості складає 511 гривень.

14% промислового виробництва в Бердичеві припадає на малий бізнес, а питома вага підприємців у формуванні зведеного бюджету становить 15%. Підтримка малого і середнього бізнесу залишається одним з провідних напрямів діяльності міської влади. Запровадивши технології електронної постановки суб'єктів господарювання на облік, вдалося скоротити проведення післяреєстраційних процедур з 30-40 днів до п'яти. Упродовж минулого року в Бердичеві було зареєстровано 35 суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб та 670 - фізичних.

З розмови в бердичівській синагозі:

- Вчора бачив по телевізору, як Михайло Бродський подарував Жмеринці санітарний автомобіль. Так у Верховній Раді депутати аплодували.

- О! Бродський запакований до Уралу. Якщо він дасть нашому місту гроші, можна на них поновити наш Перший Бульвар.

Якщо в кранах немає води, значить випили... А ось і не вгадали, просто немає чим її туди закачувати.

"Якщо в промисловості є певні зрушення, то в житлово-комунальному господарстві ситуація вкрай складна, - каже Сергій Онофрійчук. - Насамперед, забезпечення водою. Щоб побудувати водозабірний комплекс, потрібно понад 8 млн. грн. Дошкуляє й невідповідність собівартості діючих тарифів на комунальні послуги. Дивно, але в Києві 1 кВт/година електроенергії коштує 15 копійок, а в Бердичеві - 34 копійки" (Така ціна по всій Житомирській області - авт).

Як пояснила інженер з технагляду житлового фонду Валентина Венжик, кожний шостий будинок комунального фонду Бердичева побудови до 1917 року. Протягом останніх шести років чотири будинки не витримали тягар років і обвалилися. Були й жертви. Будь-якої миті можуть впасти інші будинки. В місті зношені каналізаційні й водогінні мережі, проте катастрофічно не вистачає коштів на ремонт житлового фонду й мереж.

Додаткову проблему місту створюють залишені через скорочення в армії військові містечка разом з відомчими будинками. Хоча міська влада намагається вирішувати проблему. Створюються об'єднання співвласників багатоквартирних будинків - їх у місті 46 і всі вони успішно функціонують.

Тобто проблему вивозу сміття, роботи ліфтів, ремонту житла вирішують самі мешканці цих будинків. Докладає міськвиконком зусилля і для того, щоб надати військовим містечкам друге життя, здаючи їх в оренду інвесторам. Наприклад, на території одного такого містечка успішно випускає ковбасні вироби (протягом минулого року виготовлено 1 млн. 300 тис тонн, що у 25 разів більше попереднього року) ТОВ "Берком".

Керівництво міста сподівалося вирішувати проблеми житлово-комунального господарства і соціальної сфери за рахунок збільшення надходжень коштів від постійно зростаючої кількості підприємств-інвесторів, що, в принципі, й зараз робиться. Так, відновлено Бульвар, виконано перший етап реконструкції Привокзальної площі, реконструйовано залізничний переїзд по вулиці Леніна, збудовано газопровід до квартальної котельні по вулиці Червоній, тепломережі до житлових будинків по вулиці Нізгурецькій, завершено перший етап реконструкції котельні колишнього військового містечка по вулиці Білопольській, виконано перший етап робіт з реконструкції гідровузла на річці Гнилоп'ять та ще багато чого зроблено і залишилося в планах.

Але, зі слів Сергія Онофрійчука, невизначеність з територіями пріоритетного розвитку і вільними економічними зонами значно загальмували потік інвестиційних коштів до Бердичева. Вже зараз під знаком питання два нових інвестпроекти. На думку бердичівців, потрібно не розлякати інвесторів. Вічно дотаційна Житомирщина, яка ще й Чорнобилем добряче понівечена, чекає відродження.

Вадим ЛАЗАРЕНКО, Житомир

http://status.net.ua/

Житомир Онлайн