Балога: Юля і П Р резус–несумісні

– Оцю кімнату я зробив, коли прийшов на Банкову. Це щоб губернатори не вешталися коридорами – щоб їм було де почекати, коли вони приїхали до президента, - Віктор Балога відкриває одну з дверей без таблички.Всередині стіл зі стільцями, крісла та міні-кухня. Збоку – коробка з-під... сигар і великий атлас України.

"Кімната для губернаторів" розташована на другому поверсі секретаріату, біля кабінету Балоги. Президент займає четвертий поверх. Символічно.

У Балоги звичка облагороджувати навколишню територію. За його словами, коли він став міністром надзвичайних ситуацій, то з'ясував, що у будівлі Міністерства тільки один туалет був у нормальному стані – в його власному кабінеті. Довелося робити ремонт у всіх інших.

Балога бере цукерку і починає згадувати.

– Це для мене смак дитинства. Коли моя бабуся ходила у місто, то приносила цілий пакет – "батончики", "рачки", "пташине молоко"... У нас в Мукачевому була гарна кондитерська фабрика. І тоді "пташине молоко" були смачніше.

Напрошується образ: Балога – людина, що їсть цукерки і роз'їдає нервову систему Юлії Тимошенко. Їх конфлікт конкурує у телепросторі з серіалами і футбольними матчами.

Для Тимошенко не існує більшого ворога, ніж Балога, для Балоги – сильнішого зла, ніж Тимошенко.

Тимошенко зробила Балозі імідж другого Медведчука, він нагородив її титулом "зрадника національних інтересів". Ярлики приклеїлися міцно.

Насправді, у Балоги з Медведчуком є багато спільного – вони сидять в одному і тому самому кабінеті з різницею в чотири роки, діють схожими методами, регулярно займаються спортом і говорять крізь зуби.

Вони слідкують за своєю фізичною фігурою, але пустили напризволяще політичну – більш одіозних політиків знайти складно. З іншого боку, так навіть легше жити – оточуючі мають стосовно них уже сформоване враження, нікого не треба переконувати, що ти – не такий, як здаєшся.

Інтерв’ю Балоги "Українській правді" відбувалося в умовах обмеженого часу, тому в деяких моментах доводилося переходити до іншої теми, ніж починати сперечатися з главою секретаріату президента. Це відчувається в тексті, коли певні відповіді вимагали за собою додаткових запитань, яких поставлено не було.

Після запису розмови з Віктором Балогою "Українська правда" отримала позитивну відповідь на аналогічний запит до Юлії Тимошенко. Інтерв’ю з нею мало відбутися в п’ятницю, однак в зв’язку із щільним графіком прем’єра перенесено на наступний тиждень.

– Віктор Ющенко на останній зустрічі з фракцією НУНС заявив, що має намір перемогти на президентських виборах. Скажіть, як можливо втілити цю мету в життя, враховуючи низькі рейтинги президента?

– Рішучість президента має залізобетонну основу. Однак одразу скажу, що зіставлення рейтингів – справа невдячна.

Це – змінні величини. Вони залежать від величезної кількості чинників тимчасової, часто миттєвої дії. От наприклад: зник вплив негативу – зріс рейтинг, і навпаки.

Тому треба аналізувати не рейтинги, а ціннісний вибір тих, хто прийде на виборчі дільниці.

Цей аналіз показує, що саме з Ющенком пов’язані надії українців на демократичний розвиток країни, зростання економіки, європейську перспективу України...

Крім того, на авторитетові президента як державного діяча № 1 далеко не кращим чином позначаються "заслуги" інших, невдоволення і апатія людей.

– Тобто ви вважаєте, що падіння рейтингу президента несправедливе?

– Скажімо, уряд не дав грошей на протипаводкові роботи, області залило, а всі закиди – в бік Віктора Ющенка.

Тим часом прем’єр погорювала перед телекамерами, показово виступила з табуреточки – і заробила собі очко дешевої популярності.

Треба розуміти, що ці піар–бонуси як приходять легко, так само легко і здуваються.

Президент, який на ділі дбає про державу та її народ, завжди наражається на ризик бути не до кінця зрозумілим. Зате з голого популізму політики завжди тесали дешеву популярність, бо це просто і легко.

Отже, в чиїхось високих рейтингах дуже багато фальші, а значить, в сухому залишку цифри значно нижчі. Зрештою, такій потужній фігурі, як президент, якось не до лиця гратися в рейтингові гонки.

– Однак можливе створення коаліції БЮТ і Партії регіонів взагалі вважають катастрофою Віктора Ющенка!

– У цьому запитанні ви чиїсь припущення – бо не кажете, кого саме – видаєте за доконаний факт. Це щонайменше некоректно.

– Але, все–таки, якими будуть дії Ющенка і його секретаріату у відповідь на створення коаліції БЮТ і Партії регіонів?

– Майбутнє Віктора Ющенка залежить від волі Божої і від нього самого.

Що ж стосується коаліції БЮТ і Партії регіонів, то тут треба говорити лише про необхідність її формального закріплення, оскільки вона вже існує три тижні. Так велить Конституція.

Президент визнає будь–який формат більшості, якщо він відповідатиме Основному Законові і буде створений з дотриманням усіх необхідних процедур.

Але від оформлення неокоаліції позиції президента не похитнуться. Він працюватиме з тією більшістю, яка буде, навіть із такою протиприродною і недовговічною.

І, запевняю, у Віктора Ющенка є достатньо засобів жорстко протидіяти будь–яким неконституційним намірам.

Так було навесні 2007–го. Запевняю, так буде і зараз, хоч як би войовничо не трясли кулачками на президента ці швидкосклепані політики, які сп’яніли від ілюзії вседозволеності.

– Але, на вашу особисту думку, яка коаліція краще – з БЮТом чи з Партією регіонів?

– Якщо суспільство дало на дострокових виборах контрольний пакет БЮТ і НУНС, то тут питання зайві. Шановні, сідайте і домовляйтеся!

Але коли підписують коаліційну угоду, але половина її не виконується, при цьому провокуються конфлікти не з нашої сторони – все це виглядає нещиро. Президент виконав все, що обіцяв в рамках коаліції з БЮТ.

Може, комусь не вистачає влади чи повноважень? Не думаю! Скоріше за все, у декого повсюди починають рости роги.

– Хіба причина не в іншому? Анатолій Гриценко в інтерв’ю "Українській правді" розповідав, що Янукович йому особисто заявив: між Ющенком і Партією регіонів була досягнута домовленість про створення широкої коаліції після дострокових виборів 2007 року. І це стало передумовою всіх наступних криз...

– Дуже неприємно слухати наскільки непродумані заяви колишнього міністра. Адже він стояв на одній політичній платформі з президентом, став депутатом завдяки Ющенку. Така людина має бути виваженою, а не говорити "отсебятіну".

– Вікторе Івановичу, якщо по суті – були домовленості між Ющенком і Януковичем про широку коаліцію?

– Президент є послідовним, незалежно, де він перебуває – у Вашингтоні чи Москві. Якщо він говорить про Голодомор чи про НАТО, то однаково і в Америці, і в Росії. Президент ніколи не шарахається залежно від того, подобається комусь сказане ним чи ні.

І якщо він був переконаний, що його блок має йти на дострокові вибори 2007 року в союзі з Тимошенко – то він прийняв таке рішення. Чому тоді виникають запитання, які ви мені ставите? Це неетично – ні, не з вашого боку, а з боку того, хто висловлює такі некоректні припущення.

– Тобто таких домовленостей між Ющенком і Януковичем не було?

– Я в цьому впевнений.

– Ви обговорювали можливість створення такої коаліції з Борисом Колесніковим?

– Я це з ним не обговорював, мене на це ніхто не уповноважував. Це дешеві байки на базарному рівні.

– Ви ж особисто неодноразово виступали за створення коаліції з Партією регіонів. Чому тоді аналогічні дії Тимошенко ви вважаєте зрадою?

– Ви стали жертвою поширеної дезінформації. Ніколи і ніде, ні публічно, ні приховано я не закликав створювати коаліцію з Партією регіонів.

Цю "дезу" запустили після того, як у світ вилетіла "качка" про те, ніби я – реальний претендент на посаду прем’єр–міністра. Автора встановити не складно: Юлія Володимирівна так хотіла всістися в крісло прем’єра, що не добирала засобів, аби не допустити будь–якого, небажаного для неї особисто, повороту подій.

Зараз, коли співпраця БЮТ і Партії регіонів йде на всіх парах, інакше як зрадою назвати це язик не повертається. Коли Юлія Володимирівна божилася, що коаліції з ненависними регіонами не буде, люди їй повірили.

Зараз палкі обійми "бютівців" і "регіоналів" кожного дня в прямому ефірі спостерігає вся країна. Віра тих, хто щиро вірив у демократичну суть БЮТ, була розтоптана 2 вересня.

– Після початку кризи 2 вересня президент Ющенко контактував з прем’єром Тимошенко?

– На Банковій вони не зустрічалися. А чи спілкувалися по телефону – я не знаю.

– Однак покладати провину на одного буде нечесно. Ющенко і Тимошенко є батьком і матір'ю цієї кризи, вони виростили її як свою дитину!

– Ви самі сказали, що криза почалася 2 вересня. Не "Наша Україна" випускала її на поверхню. Хто–хто, а В’ячеслав Кириленко тримався до останнього і не думав, що наші союзники можуть так підступно зрадити.

– Якщо все–таки будуть оголошені дострокові вибори, то на них уже буде неможливо розіграти карту "ми не будемо створювати коаліцію з Януковичем". Всі показали, що готові на широку коаліцію.

– Ні, не всі. Позиція В’ячеслава Кириленка жорстка: він надав пакет програмних засад створення нової коаліції тільки блокам Литвина і Тимошенко.

– Ви особисто наскільки високою вважаєте ймовірність дострокових виборів?

– На 101 відсоток. У БЮТ і Партії регіонів нічого не вийде, вони резус–несумісні. Там любові немає, бо перед шлюбом наречена не каже женихові, що він – злодюжка з нечистою біографією.

Взаємна недовіра цих політичних сил така, що будь–які домовленості і комбінації приречені на крах із подальшою детонацією в "суміжників". Після цього – тільки позачергові вибори.

– Якщо будуть оголошені дострокові вибори, в якому форматі братиме в них участь "Єдиний центр", враховуючи заклик Віктора Ющенка створити єдину партію на базі "Нашої України"?

– За пару місяців "Єдиний центр" став силою, з якою рахуються. Ми маємо достатньо сили, щоб завоювати парламентське представництво. Нам довіряють все більше й більше людей, яким не подобається портретна галерея у нинішній Верховній Раді.

БЮТ І ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ХОЧУТЬ МАТИ КИЙОК – ІМПІЧМЕНТ

– Як ви оцінюєте рішення Арсенія Яценюка подати у відставку з посади спікера?

– Як єдино можливе і єдино правильне. Він вчинив як людина слова. Він розуміє термін "відповідальність" у прямому сенсі, а не кидається ним, як жонглер м’ячиками.

На відміну від нього, Тимошенко свій підпис під коаліційною угодою, де сказано про обов’язковість її відставки після розпаду коаліції, дискредитувала.

Довіри до неї – нуль! Хто після цього їй віритиме? Чим вона підтвердить домовленості з тими ж "регіоналами"? Скріпить кров’ю? Поклянеться прилюдно на Біблії?

До речі, саме в таких епізодах чітко видно відмінність у політичній культурі вихованців школи Медведчука і політиків нової якості. Згадайте, Яценюк в день обрання спікером запевняв із трибуни про свою прихильність європейським принципам парламентаризму. Він підтвердив це ділом, що явно додало поваги до нього.

– Секретаріат президента не припиняє говорити про співпрацю Тимошенко з Віктором Медведчуком. Які у вас є докази цього?

– Їхнім тісним взаєминам принаймні вісім років. Вони близькі ментально, вони ще ближчі світоглядно. Медведчук – продюсер, лобіст, ідеолог, технолог, адвокат Тимошенко.

Він – автор проекту нової Конституції, яка відображає уявлення Юлії Володимирівни про ідеальну державу, в якій буде абсолютна влада однієї людини, і ця людина – вона. Почерк Медведчука легко впізнати в усіх політичних комбінаціях БЮТ, бо його метод – обман, зрада, відмова від зобов’язань, тіньові домовленості і тотальна недовіра.

– Останнім часом говорять про можливий імпічмент президенту після створення коаліції БЮТ–Партія регіонів. Припустимо, Ющенко впевнений, що не скоював злочинів. Тоді чому він остерігається вдосконалення процедури імпічменту?

– Віктор Ющенко справді злочинів не скоював, і боятися йому немає чого і кого. А проголосоване БЮТ і Партією регіонів законодавство про тимчасові слідчі комісії – це насправді спроба узаконити форму тиску на главу держави, створити законодавчі бар’єри на шляху здійснення ним повноважень.

БЮТ і Партія регіонів хочуть мати в руках антипрезидентський кийок – імпічмент, яким будуть розмахувати кожного разу, як президент стане їм поперек дороги.

– Ваші колишні соратники по коаліції кажуть, що події 2 вересня – це наслідки. А причина в тому, що ваш заступник Андрій Кислинський вийшов до журналістів і звинуватив Тимошенко в зраді національних інтересів. Ви і зараз вважаєте, та заява була правильною і нічого там міняти не треба?

– Абсолютно!

– Після того ви звернулися до СБУ з листом, де просили перевірити дії Тимошенко на предмет державної зради. Прокуратура відмовилася створювати спільну з СБУ оперативно–слідчу групу. Ви і далі наполягаєте, що в діях Тимошенко є ознаки державної зради?

– Категорично наполягаю. Відмову Генпрокуратури створювати спільну групу з СБУ не слід вважати як доказ невинуватості Тимошенко. Справи про державну зраду – це цілковита компетенція Служби безпеки. Вона свою перевірку ще не закінчила, розслідування триває.

А на ті пункти, які викладені у зверненні секретаріату президента, слід подивитися уважно, зіставити їх із діями та заявами Тимошенко. Хтось чув від прем’єра, наприклад, чітку оцінку дій Росії на Кавказі?

Може, вона однозначно висловилася за приєднання до Плану дій з членства в НАТО? Поки Тимошенко, крім нервового хіхікання, на пред’явлені претензії нічого врозумливого не змогла відповісти.

Віктор Балога і Андрій Кислинський (ліворуч). Фото прес-служби президента

– У відповідь Тимошенко звинуватила вас у змові з Ігорем Коломойським для отримання контролю над нафтопроводом Одеса–Броди. Які у вас стосунки з Коломойським?

– З багатьма промисловцями підтримую офіційні, приязні стосунки. Їх навіть можна назвати теплими, наскільки це слово можна застосувати до взаємин глави секретаріату президента з представниками великого капіталу.

– Чому секретаріат лобіює участь "Укрнафти" в цьому проекті, хоча компанія не має законтрактованої каспійської нафти?

– Я не займаюся лобізмом, це не моя професія. Зате на своїй посаді я відстоюю проектний напрямок роботи нафтопроводу Одеса–Броди. Знаю точно, що це вигідно нашій економіці.

Я так само точно знаю про плани уряду домогтися, щоб по трубі качала нафту не українська компанія, а російська. А це вже пахне не нафтою, а багатомільйонною корупцією. Пошукайте лобізм в Кабміні, а не в секретаріаті.

– Крім того, Тимошенко звинувачує вас у блокуванні спроб приватизації. Зокрема, Одеського припортового, обленерго, "Турбоатому". Згадайте, але Ющенко критикував уряд Януковича за протилежне – за зволікання з приватизацією. Чим спричинено перегляд цієї позиції?

– Питання в тому, навіщо і як проводити приватизацію. Якщо для фінансування політичного проекту під назвою БЮТ – це одне. Саме так хоче зробити Тимошенко.

Якщо приватизація для досягнення економічних переваг, коли виручені кошти підуть на структурні реформи, на інфраструктуру країни – це інше. І так хоче президент.

Уряд Януковича не був готовий до проведення ефективної приватизації. Нинішній уряд, хоча також не готовий до цього. Зате він дуже хоче швиденько розпродати останні стратегічні підприємства країни. За ці гроші просто хочуть купити голоси виборців, от і все. Національні інтереси навіть до уваги не беруться!

ФАМІЛЬЯРНОСТІ У МОЇХ СТОСУНКАХ З ТИМОШЕНКО НЕ БУЛО НІКОЛИ

– Скажіть, як складаються ваші особисті стосунки з Тимошенко? Коли відбувається засідання РНБОУ, то ви сидите поруч з Тимошенко. Ви спілкуєтеся?

– Звісно, ми спілкуємося – нормально, серйозно.

– Ви називаєте її "Юля" чи "Юлія Володимирівна"?

– Тільки "Юлія Володимирівна". А вона мене "Віктор Іванович". Фамільярності у наших стосунках ніколи не було.

– Попри таке "нормальне спілкування", ви звернулися до СБУ щодо організації замаху на вас з боку Тимошенко. Що дає вам підстави підозрювати Тимошенко?

– Я маю надійні джерела інформації. З цих розрізнених і незалежних один від одного джерел мені й стало відомо про плани відправити мене до праотців.

Справа набувала досить серйозного вигляду, що дало мені підстави звернутися в Службу безпеки. У документі, який просочився в пресу, досить аргументовано викладено сценарії можливого замаху.

СБУ відреагувала, мені виділили додаткову охорону, проводяться інші заходи по лінії спецслужб. Можливо, колись про цю справу можна буде говорити більше, якщо, звісно, законодавство дозволятиме.

– Але сталося так, що серед найбільш демонізованих політиків опинилася не Тимошенко, а ви!

– Я хочу конкретно зрозуміти – на чому побудоване це ваше твердження?

– Тимошенко або її міністри постійно публічно виступають і намагаються напряму суспільству донести свою позицію. Хибну чи ні, але намагаються. А ви взагалі ніколи цього не робите. Тому ви викарбувалися у суспільний свідомості як сірий кардинал, який веде комбінації за лаштунаками. Зрештою, ви перетворилися на другого Медведчука...

– Ми зараз з вами розмовляємо? Значить, ви дещо не праві. Якщо ми спілкуємося, то я не закритий.

– Ок, у вас є недоліки?

– Говорити про свої недоліки буде нещиро. Про вади має говорити моя сім’я, президент, колеги, врешті–решт преса. Вважаю неправильним теревенити сам про себе.

– А що б ви зробили по–іншому у вашій політичній кар’єрі, якби був шанс щось змінити?

– Що ви хочете почути від мене у відповідь?

– Можливо, помилкою президента було погодитися на коаліцію з Тимошенко... Можливо, цей момент треба було розробити інакше і всупереч обіцянкам не створити коаліцію з БЮТ, а з Партією регіонів. Це було тоді помилкою?

– Не мені оцінювати, було це помилкою чи ні. Президент вирішив – значить, він прийняв правильне рішення. (Пауза.)

Надія помирає останньою. Президент сподівався, що у стосунках з блоком Тимошенко все буде нормально.

Тимошенко і Балога. Фото Анатолія Медзика

– Складається враження, що президент не до кінця розуміє, що відбувається в політиці, бо він не повністю інформований. І коли кажуть про обмеження доступу інформації чи людей до президента, то згадують ваше прізвище.

– Навіть якби я дуже цього хотів, неможливо обмежити доступ інформації до президента. Я є одним з каналів інформування глави держави. А він має ще як мінімум вісім – ! – регулярних каналів одержання інформації. Тому остаточне рішення завжди за ним.

– А хто є іншими каналами цієї інформації? Інтернетом він не вміє користуватися...

– Президент користується Інтернетом. І коли в нього є час, він сам особисто переглядає сайти. Далі... Фракція – це канал інформації? Канал. СБУ – канал? Канал. Служба зовнішньої розвідки – канал? Канал. Міністри оборони і закордонних справ – це канал? Канал.

Ці люди включають кнопку прямого зв’язку і говорять з президентом, скільки він вважає за потрібне, необмежено! Ніколи такого не може бути, щоб президент користувався одним каналом інформації.

– Ще Ющенко спілкується з людьми, яких називають олігархами?

– Ющенко повинен спілкуватися з усіма, від прем’єра до інтелігенції.

– Але ці стосунки взаємні, і олігархи підтримують Ющенка. Наприклад, свідчення тому – вони фінансують програму "Зігрій любов'ю дитину ", яку очолює дочка президента.

– Донька виконує громадське доручення батька. Якщо батько хоче задіяти дочку в громадській роботі, щоб вона була корисною суспільство, то це чудово! Проте Віталіна не має ніякого доступу до благочинних коштів.

Протягом року через цю програму надано допомогу сім'ям, в яких виховується 10 і більше дітей. Хіба це погано? Я вважаю, що цим людям треба дякувати. Завершимо цю програму – візьмемося за родини, де від 6 до 10 дітей.

– Скажіть, ви ж в минулому бізнесмен?

– Кооператор. (Усміхаєтся.)

– Ви згодні, що у бізнесмена специфічний спосіб мислення?

– Так.

– Якщо бізнесмен розуміє: "я можу інвестувати в програму президента 10 мільйонів доларів, і отримую за це лояльність президента у проекті на мільярд" – це вигідна комбінація?

– Назвіть приклади?

– Наприклад? Наприклад, "Дніпроенерго" – президент захищає сторону Ахметова. "Одеса–Броди" – президент захищає сторону Коломойського...

– Ви можете навести ще з десяток поширених прикладів, але це неправда. Позиція президента – державницька.

Ми не повинні створювати екстрим у стосунках бізнесу і влади. У всьому світі країна, яка себе поважає, є послом у просуванні інтересів національного бізнесу. А ми не хочемо допомагати українському бізнесу навіть усередині власної країни! Ми постійно до чогось чіпляємося.

У ДИТИНСТВІ Я ХОТІВ БУТИ НЕ САНТЕХНІКОМ, А СПОРТСМЕНОМ

– Чому люди, які підтримували Ющенка в найтяжчі часи – Порошенко, Третьяков, Жванія, Гриценко, Морозов, Рибачук, Зінченко – усунуті, навіть без нормального людського прощання, без пояснення. Чому президент так чинить зі своїми союзниками, які в підсумку стають його опонентами?

– Не хочу розводитися на тему, хто кому коли допомагав. Я просто недостатньо про це обізнаний. Якими вони були друзями, соратниками – оцінити це можуть тільки вони.

– От розкажіть, хто є вашими кумами?

– Ви цих людей не знаєте, їх імена нічого вам не скажуть.

– У Ющенка є такий кум Давид Жванія. І вимога порушити проти нього кримінальну справу щодо громадянства надійшла з Банкової, від вашого заступника Ігоря Пукшина. Як це пояснити з людської точки зору, з політичної?

– Епоха романтизму має закінчитися, ми не повинні смішити суспільство. Нам не слід жити 2002 роком. Всі повинні бути рівними перед законом, і не більше.

– За два роки роботи на посаді глави секретаріату президента ви стали затятим критиком Тимошенко. Хіба це відноситься до повноважень керівника секретаріату? У вас особисто не виникало відчуття, що ви виконуєте невластиві функції?

– Якраз це властиві функції. На своїй першій прес–конференції я сказав, що секретаріат – це менеджер конституційних прерогатив президента. Саме в цих рамках слід сприймати критику з боку Банкової.

Хіба не так було, коли урядом керував Віктор Янукович? Отже, справа не в особі керівника уряду, а в його діях, діяльності усього Кабінету Міністрів.

Що ж стосується персонально Юлії Володимирівни Тимошенко, то вже вся країна втомилася від потоків неправди, цинізму й обману, які вона щодня вивергає на всіх можливих майданчиках.

У своїх заявах я оперую фактами, цифрами і нормами законів, а не настроями і містифікаціями. Я завжди говорю про конкретні речі. А от у прем’єра улюблений прийом – це маніпуляції та перекручування. Секретаріат заявляє правду і тільки правду.

– Особисте до вас питання. Цього року Ющенко на одній з прес–конференцій, говорячи про ваші дії, порівняв вас з сантехніком. Ви в той момент образилися?

– Президент хотів, щоб від мене відчепилися. Бо моя роль не є визначальною. Визначальною є роль президента, а я виконую його доручення. Коли на мою адресу пішла хвиля звинувачень, то першими їх озвучили не комуністи, не Литвин, не Партія регіонів. Ці звинувачення лунали з боку партнерів, з якими ми йшли на вибори.

Президент хотів, щоб цей вал критики зупинився, тому й порівняв службу, яка організовує його роботу, із сантехнічною. Він дав зрозуміти: "Якщо у вас є претензії до Балоги, то це претензії до мене. Виставляйте їх президенту, бо при чому тут Балога".

– Які відчуття викликали у вас ці слова Ющенка?

– Приємні. Це було ознакою командного підходу, того, що він довіряє людям, з якими працює, і розподіляє критику і на себе, і на всю команду. На тій прес–конференції після слів про сантехніків я усміхнувся.

– Але сантехніком ви в дитинстві ставати не хотіли?

– Так уже причепилися до цього слова! Президент міг в той момент будь–яке слово підібрати.

– Наприклад, порівняти вас не з сантехніком, а з електриком...

– З електриком, колгоспником або ще кимсь... (Сміється.) До будь–якого слова можна придертися і питати, подобається воно мені чи ні. Мені подобається робота разом із президентом. А ті слова він вимовив, щоб показати своїй команді – ми повинні працювати, а не шукати приводи для конфлікту.

– Ким ви хотіли стати в дитинстві?

– Точно не сантехніком. Я хотів бути спортсменом, іти вчитися в інститут фізкультури, займатися фізичним вихованням дітей. У мене в школі був учитель фізкультури, якому я дуже симпатизував. Я був здібним учнем, передовиком у всьому, а особливо у фізкультурі. Я і десятиборством займався, і боротьбою. Але не склалося...

Якщо дитина виросла у великому місті, то вона тягнеться до професій, які на слуху. А коли дитина зростала в селі, то їй подобається поле, коні... Тягне до професії батьків. Якщо він шофер, то ти теж хочеш бути шофером.

– Тобто ваші діти хочуть бути главою адміністрації президента?

– Мої діти не живуть у Києві і зовсім не хочуть, щоб я працював главою секретаріату президента. Найбільше, чого їм не вистачає – це спілкування з батьком.

– Але ж ви можете перевезти родину в Київ?

– Можу, але інтереси і бажання сім'ї набагато важливіші. Я не обраний на посаду на п’ять років, я – найнятий працівник. Я виконую функції менеджера за дорученням президента. Сьогодні ти працюєш, завтра – вже ні. Мені що, треба було взяти родину, дітей, їхати в Київ, потім везти їх назад на Закарпаття? Блукати по світу, як циган?

– Тобто, як і раніше, щоп’ятниці ви летите на Закарпаття, щонеділі – назад до Києва?

– Так.

– При цьому летите чартерним літаком?

– Як виходить – то чартер, то рейсовий літак, то машина. Головне, щоб суботу та неділю я був удома.

– Хто платить за ваші чартери?

– Залежно від того, з ким лечу. Якщо з дружиною – то дружина платить. Інколи я розраховуюсь, все–таки моя зарплата немала.

– Скільки коштує чартерний переліт з Києва до Ужгорода?

– Максимум 10 тисяч гривень. Я ж не сам літаю, на борту постійно вісім–десять людей.

– Хто ці люди – Кріль, Петьовка? Бо коли був скандал з перельотами Луценка службовим літаком на відпочинок, він відповів, що Балога так само літаєте на вихідних додому.

– Коли з’явилися ці публікації, я звернувся до Генпрокуратури з пропозицією перевірити, чи є в моїх діях ознаки зловживань. Усі запити від депутатів до президента він направив генпрокуророві. Думаю, краще ці питання ставити Генпрокуратурі.

Я ніде не користувався ні коштами державної казни, ні послугами сторонніх бізнесменів. І не буду користуватися. Не вірите? Давайте, полетіли зі мною, візьмемо з собою пресу. І ви самі переконаєтеся, що я не користуюсь нічиїми послугами. Крапка!

http://www.pravda.com.ua/

Житомир Онлайн