Курс на тверде паливо
Судячи з помітного зростання продавців пічного литва та збільшення асортименту, для торгівлі цим товаром наступило «золоте ельдорадо». З одного боку дивного тут нічого немає, бо вказаний товар був традиційно ходовий в осінню пору. Проте з іншого - цьогорічний сезон підготовки до опалювального сезону «підлив масла у вогонь»: люди налякані війною на сході країни та можливим «газовим голодуванням», тому чимало хто на всяк випадок будує пічне опалення та запасається дровами.
«На пічне чавунне литво (плити, дверці, решітки тощо) попит зріс удвічі порівняно з минулим роком, «буржуйки» також добре продаються,- розповідає продавець - консультант магазину «Господарочка» (м. Житомир) Сергій. - І це при тому, що ціни, зокрема на литво, зросли на 50-60%. Кардинально змінилася географія покупця цього товару. Якщо раніше литво купували переважно мешканці сільської місцевості, то тепер «стратегічним» нашим покупцем стали житомиряни, які мешкають у приватному секторі».
Виробники литва значно розширили асортимент. З'явилися плити на три конфорки, одинарні прямокутні, одинарні квадратні, плити на дві конфорки з товщиною металу 16 мм. Останні плити довше нагріваються, але не так піддаються перепаду температури, як 8-міліметрові.
Та все ж товаром сезону слід вважати стару добру «буржуйку» - металеву піч для обігрівання приміщень та приготування їжі. В 1930-50 рр. саме «буржуйка» була опалювальним пристроєм №1. В роки Другої світової війни вона масово використовувалася для обігрівання квартир та закладів після відключення центрального опалення. Після ж війни «буржуйка» ще півстоліття застосовувалась в армії на полігонах і в товарних вагонах-«теплушках». Потім про неї забули. Тепер вона знову з'явилася, до того ж у цивільному житті. Вибір, ясна річ, збільшився.
«Зараз пропонується кілька варіантів «буржуйки», - розповідає продавець Сергій. - Перший - залишки радянських часів. Це добротне чавунне литво, трохи довго нагрівається, проте й довго тримає тепло. Другий варіант - сучасні сталеві «буржуйки» українського виробництва. Нагріваються швидше, тепло тримають менше, мають конфорку для приготування їжі. І третій варіант - знову сталеві «буржуйки» польського виробництва. Вони мають сучасний дизайн, дорожчі, проте тонкі, тому тепло тримають не довго».
Власне, таким, досить простим, є ринок виробів для пічного опалення.
Дрова чи газ?
Тепер про іншу сторону медалі: наскільки фінансово і екологічно вигідне пічне опалення. Це без реклами газового опалення.
Так ось, від людей доводилося чути прості розрахунки. Опалювальний сезон (5 місяців) коштував за старими цінами на газ для будинку площею в межах 80 кв. м 1,5-2 тис. грн., при, звичайно, економному використанні блакитного палива. Сьогодні ж вантажний автомобіль (на 5- 6 тонн) дров коштує 1,7 тис. грн.(подорожчання на 30% порівняно з минулим роком). При цьому, дрова метрові, не порубані. Значить їх треба порізати, порубати, що коштуватиме ще кілька сотень гривень. Виходить, повна вартість складе більше 2 тис. грн.. А в південних і східних областях вартість буде ще більшою, тому що приплюсується доставка - як мінімум 500 грн.
Проте одними дровами натопити будинок вказаною площею не можливо. Значить, треба купувати вугілля (з ним зараз в Україні також проблеми у зв'язку з війною), що коштуватиме ще 2-4 тис. грн.(розрахунок 2 тонни). Загальна ж вартість опалювального сезону на твердому паливі - 4-6 тис. грн. Плюс до цього екологія: дим, сажа, сміття.
Виходить, що тверде паливо або дорожче, або ж приблизно таке саме, як газ, навіть при його подорожчанні на 100%.
Що робити? Важке риторичне питання. Очевидне одне - щоб опалення на твердому паливі було справді вигідне, треба, напевно, щоб ціни на нього регулювалися державою, а не ринком. Тоді, мабуть, точно не було б такого подорожчання дров, як цього року, немов їх ціна «прив'язалася» до американської валюти.
Сергій Ткачук для Житомир.info
