28 січня Житомир попрощався з військовослужбовцем 95-ї бригади Віталієм Мазуром.
35-річний головний старшина 13-го окремого аеромобільного батальйону родом з Рівненщини. Тривалий час він служив у 95-й окремій аеромобільній бригаді. 8 березня одним із перших вирушив до Криму обороняти українські кордони.
У листопаді минулого року його підрозділ повернувся на місце дислокації для відновлення боєздатності, на Донеччину повернулися 19 січня. 22 січня в ході бою неподалік Донецького аеропорту Віталій Мазур отримав важке поранення, від якого через 4 дні помер у лікарні на Донеччині.
«Це був бій близько 11-ї години 22-го січня. Поблизу населеного пункту Спартак та Донецького аеропорту. На наші позиції пішов контрнаступ противника. На нас тоді пішли і танки, і бойові машини, і мінометні обстріли. Було все в одному. Віталій був поранений, впав у кому, наші медики надавали йому допомогу. Дуже велика втрата. Я навіть не уявляю, ким його замінити на цій посаді, яку він займав. Людина дійсно була незамінна», - каже командир 13-го аеромобільного батальйону Олександр Порхун.
Попрощатися з бійцем прийшло близько тисячі людей. Рідні та друзі загиблого кажуть – Віталій Мазур повністю віддавав себе військовій справі.
«Віталій завжди був попереду, завжди. Це був справжній старшина, справжній «батя», хоч і молодий. Він міг вести групу, міг сісти за кермо, міг виконати будь-яке завдання. Він був Людиною з великої літери. Захисником своєї Батьківщини з великої літери. Він – герой, справжній герой. Вічна йому пам'ять», - сказав під час церемонії прощання колишній начальник розвідки 95-ї окремої аеромобільної бригади Ігор Дзюба.
Вшанувати пам'ять героя прийшли і десятки людей, які особисто не знали бійця.
«Дуже важко, коли гинуть наші військові. Я бачу на передовій, як хлопці воюють. Розумієте, для мене всі вони – герої, від солдата до полковника. Я не могла не прийти. Я дуже прошу людей, звертаюся до них: давайте будемо допомагати нашим хлопцям хто чим може, тому що тільки завдяки допомозі наших людей, небайдужості наших людей ми можемо відстояти нашу країну і можемо перемогти нашого ворога», – каже Юлія Толмачова, житомирська волонтерка, яка однією з перших почала возити допомогу військовим на передову.
Проводжали Віталія Мазура вигуками «Герої не вмирають». Поховали його на військовому кладовищі у Житомирі. У бійця лишилася дружина і двоє дітей шкільного віку.
