Знецінена гривня, зростання цін на харчі, паливо та енергоносії і агресія Росії – це далеко не повний перелік проблем, з якими українці зіштовхнулися наприкінці 2014 року. І запитання, яке цікавить майже кожного – чого чекати від економіки у році 2015?
Більшість українців розуміє, що чекати суттєвого полегшення у новому році не варто, бо підвищення зарплат і пенсій держава не передбачає. Через зростання курсу долара імпортні товари і надалі будуть дорогими, а ціни на українське також повзтимуть вгору, бо більшість з них повністю чи частково прив’язані до імпортної сировини.
Офіційні цифри
Аналітики Інформаційної кампанії «Сильніші разом!» проаналізували свіжі економічні прогнози міжнародних експертів і дійшли висновків: падіння економіки у 2015 році сповільниться, але українцям і надалі доведеться затягувати паски.
Поступове падіння промвиробництва, яке розпочалося у другій половині 2012 року з початком військових дій на Донбасі змінилося стрімким обвалом: за підсумками року воно скоротиться на 12-13%.
На Житомирщині ці показники різняться із загальноукраїнськими. Виконувач обов’язків начальника департаменту економічного розвитку Житомирської ОДА Віктор Градівський наводить такі цифри: у порівнянні з 2013 роком обсяги промислового виробництва збільшилися на 7%, обсяг валової продукції сільського господарства збільшився на 5,3%. За 9 місяців 2014 року обсяг експорту послуг області становив 30 млн. дол. США, імпорту – 10,6 млн. дол. США, тобто ми більше експортували, ніж завезли імпортного.
Щодо того, якими ці показники будуть у 2015 році Віктор Градівський говорить неохоче: «Плани є, але чи будуть вони реалізовані, важко прогнозувати. Ми – одна з областей, яка багато експортує. Але ми були дуже сильно зав’язані на Російській Федерації – туди у нас йшла третина експорту. Велика кількість партнерів у нас була і в Донецькій, і в Луганській областях. Тобто якщо ми сьогодні маємо 7% росту промисловості, він міг би бути ще набагато більшим, але зараз ми бачимо лише зменшення цього показника».
Витягнути економіку області за рахунок підприємств, які працюють на покращення обороноздатності країни і отримують державні замовлення, теж навряд чи вийде: «У нас є ціла низка підприємств, які працюють на сферу військового комплексу, серед них і Житомирський бронетанковий завод, і низка інших, які займаються і військовою технікою, і харчовим сегментом, і пошиттям військового одягу, і виготовленням фортифікаційних споруд. Державні замовлення для них сьогодні – це друге дихання. Але це дуже вузька ланка, і ці підприємства працюють не автономно, їм також треба купувати сировину. Тож я все ж сподіваюся, що нам вдасться використати свій економічний потенціал в мирному руслі».
Що чекати від цін на харчі?
Як позначилася економічна нестабільність на приватному бізнесі, рахують житомирські підприємці. Чи не найкраще про це знають засновники компанії «ФАВОРИТ», які займаються і сільським господарством, і будівництвом, і харчовою промисловістю.
«Ми дуже відчуваємо падіння гривні. Адже долар, який подорожчав удвічі, відображається на собівартості продукції, - розповідає співзасновниця компанії «ФАВОРИТ» Олена Розенблат, яка спеціалізується на сільськогосподарській ланці. - Ціна на солярку – 16 грн./л, хоча світова ціна на нафту знизилась в 2 рази, ми в Україні цього абсолютно не відчули. Навіть враховуючи подорожчання долара ціна на солярку повинна бути не більше 11- 12 грн. Ціни на засоби захисту рослин, мінеральні добрива і насіння фіксуються у доларах. Запчастини на техніку купуємо за євро і долари. Якщо казати об’єктивно - то ринки сільгосппродукції також регулюються світовими цінами, тобто в доларах. Але я розумію, що держава не може допустити, аби основні продукти харчування подорожчали вдвічі або втричі. Це політичне питання. Ми боїмося, що держава може здійснити регулювання цін, наприклад, обмежити експорт сільгосппродукції, аби знизити вартість на внутрішньому ринку. Росія вже з 15 січня запровадила таке обмеження: введення квот, регуляція цін».
Олена Розенблат пояснює: якщо держава вдасться до таких мір, це означатиме, що сільгоспвиробники будуть змушені вирощувати продукцію у збиток. Адже сільськогосподарське виробництво - це довготривалий процес, який займає 7-9 місяців і зупинити його з сьогодні на завтра неможливо. «Вже зараз ми розглядаємо варіанти змінення технології в сторону здешевлення, - каже вона. -У зв’язку з загостренням ситуації прогнозують зменшення виробництва і ввезення мінеральних добрив. Це в свою чергу вплине на врожайність. Також ми вимушені відкласти заплановану закупівлю імпортної техніки. Так чи інакше, ми будемо сіяти і сподіватися на краще».
Харчову промисловість у компанії «ФАВОРИТ» представляє молокопереробне підприємство. Його очільниця Жанна Розенблат розповідає про економічні реалії своєї роботи: « Підсумки 2014 року такі: собівартість продукції зросла в середньому на 40% через збільшення витрат на паливно-мастильні матеріали, енергоносії та допоміжні матеріали. Ціни на реалізацію готової продукції збільшились на 10%. За рік купівельна спроможність населення впала. Реалізація продукції на внутрішньому ринку зменшилась на 30%. Крім того, усі зусилля в пошуках нових ринків збуту залишаються марними. Навіть коли ми пропонуємо нижчі ціни, закордонні партнери бачать непередбачувані ризики в роботі з Україною».
Жанна Розенблат пояснює, що у таких умовах підприємець стоїть перед вибором: працювати в збиток, не маючи можливості реалізувати продукцію, чи зменшувати потужності. Обидва варіанти призведуть до скорочення працівників і припинення розвитку компанії
«Переробка молока – тут взагалі патова ситуація. Більше 5 років ми не експортували свою продукцію в Росію. Але санкції, які Росія ввела сама проти себе (обмеження імпорту харчових продуктів з країн ЄС) зменшили ціни на світовому ринку. І якщо виробники і переробники в країнах ЄС абсолютно захищені при падінні світових цін (там є дієві механізми підтримки, так звані, мінімальні ціни. Якщо ціна падає нижче певного рівня, держава надає підтримку, покриваючи різницю між ринковою ціною і собівартістю), то ми дуже постраждали від цього. Ми не можемо підняти внутрішні ціни на свою продукцію через низьку платоспроможність населення. Опинившись у такій ситуації ми не маємо фінансової можливості підтримати виробників сільськогосподарської продукції та підвищити ціни на молоко. Багато виробників молока заявляють про скорочення поголів’я, а це означатиме скорочення обсягів виробництва».
Попри економічні негаразди компанія продовжує працювати, виробляти масло і згущене молоко, а ще засновники мають грандіозні плани на 2015 рік. Наразі впроваджують на підприємстві енергозберігаючі технології і будують ще одну котельню на пілетах.
«Ми маємо мрію продовжити будівництво другої черги заводу та запустити новий продукт - вершковий сир. Важко казати про бізнес-плани у наших сьогоднішніх умовах виживання. Але ми маємо надію і велике бажання працювати. І в цей час для нас дуже важлива підтримка покупців».
Одягатися в українське – доступно і якісно
Про суттєву підтримку від українських покупців говорять виробники одягу. Яскравий приклад - марка одягу «Мастхев», виробництво якої знаходиться у Бердичеві. Засновниці бренду Анна Коваленко і Анастасія Янковенко розпочали бізнес у 2010 і тепер одягають перших осіб держави – жовту сукню від «Мастхев» за 899 грн., у якій дружина президента Марина Порошенко прийшла 23 серпня до Софійського собору на День прапора, довго обговорювали у пресі.
Свій одяг подруги продають через інтернет та у столичному бутіку. Переважна частина асортименту «Мастхев» — це сукні. Їх ціна від 600 до 1000 грн., кофтини та футболки — від 299 грн.
«В цілому дуже приємно, що українки почали звертати увагу на вітчизняних виробників, раніше всі вважали, що наше – це щось неякісне та «совкове», але зараз все змінилось. Дівчата завжди любили вбиратися і криза тому не перешкода. Ми - демократичний бренд і кожна дівчина може щось собі дозволити», - каже Анна Коваленко.
Анна та Анастасія практично не підвищили цін на свій товар, хоч і закуповують тканину за кордоном. Вони просто зменшили використання дорогого матеріалу.
«Виробництво та бізнес - це лакмусовий папірець всієї економіки держави. Майже всі матеріали ми замовляємо у європейських виробників (тому що в Україні їх дуже мало). Курс долару напряму впливає на вартість одягу, але ми не піднімали ціни в два рази, лише на 100-200 грн., - продовжує Анна. - З цим підвищенням також пов`язана і вартість комунальних послуг. Ми розуміємо, що зараз всім дуже тяжко, але тримаємося і робимо все можливе, щоб ціни були більш-менш демократичні».
Не зважаючи на кризу, дівчата з оптимізмом будують плани, збираються випускати більше колекцій, покращувати сервіс і відкривати нові шоуруми.
Сфера послуг для кризових часів
Незалежно від матеріальних статків люди завжди слідкуватимуть за своєю зовнішністю, - упевнена в цьому власниця перукарні Зоя Талько. 8 років тому вона відкрила свій заклад на Кібальчича, 11 у підвальному приміщенні багатоповерхівки далеко від центру. Орієнтувалася на людей, які хочуть отримувати якісні послуги за демократичними цінами. У вересні 2014, коли більшість підприємців вже думали над тим, як скоротити ризики фінансових втрат, вона наважилася і відкрила ще одну перукарню, взявши на роботу ще трьох перукарів.
«Зараз у нас працює 9 майстрів. З настанням кризи клієнтів у нас не поменшало, до нас йдуть люди, які з певних причин більше не можуть дозволити собі відвідувати дорогі салони краси, і упевнившись у якості послуг, повертаються до нас знову і знову, - розповідає Зоя Талько. - Звісно, я маю певні труднощі, бо гроші на відкриття я позичала у доларах, а курс відтоді відчутно зріс, тож віддаю тепер більше, ніж планувала. Після стрімкого зростання цін ми не піднімали ціни на свої послуги, плануємо навпаки робити знижки для пенсіонерів і заробляти за рахунок кількості клієнтів».
Оксана Трокоз для Житомир.info
