На околиці міста у старій будівлі на провулку Іподромному зимують житомирські безхатченки. Холодні стіни, відсутність комунікацій та постійний шум залізниці - умови не ідеальні, але тут краще, ніж на вулиці. Опікується безхатьками Владислав Паламарчук. Чоловік розповідає: усе доводиться роботи власними руками та власним коштом, в першу чергу облаштували так звані нічліжки та санітарну зону.
«Водопостачання ми зробили самі. Власними руками ми викопали собі колодязь. Поставили туди круги, пустили туди насос, тобто вода в нас є. Відповідно, вигрібну яму ми теж робили власними руками. Тут була повністю пуста кімната з гнилою підлогою, з грибком. Самі розумієте - приміщення було з 1989 року не робоче. Є чоловіча територія, є жіноча. Завдяки грантовим грошам ми змогли поставити унітази, душові. Можна тепер констатувати, що безхатченки можуть помитися, тому що найбільшою проблемою було помитися у зимовий період. Унікальність нашого приміщення та нашого майбутнього центру - те, що все, що ви тут бачите - робилося руками самих бездомних», - розповідає Владислав Паламарчук.
Керівник притулку також розповідає: реально оцінити кількість безхатченків у Житомирі неможливо.
«Безпритульність ми ніколи не вирахуємо, тому що тут такі критерії, що все ж таки, в нас обласний центр. І тут великий потік. Ми поряд з Києвом. Повз нас їдуть на Західну Україну, і навпаки в Київ. Я скажу одне точно: спілкуючись з судмедекспертами, ми дійшли одного висновку: безпритульність молодшає. Дуже багато людей помирає у 30-35 років. Тобто, причини там різні. Одна з них, звісно, алкоголь», - каже Олександр Паламарчук.
Підхід знаходять до кожного безпритульного особисто.
«Патруль ми ведемо з 2011 року, з дня заснування. Патруль виходить за місцями дислокації безпритульних - це пункти прийому вторинної сировини. На місці йде спілкування: кому що треба. Комусь треба у поліклініку, комусь флюорографію пройти. Потім вже якщо треба супровід - Олександр супроводжує цю людину» , - каже Владислав Паламарчук.
«А я сам такий був. Три з половиною роки жив на вулиці, був безхатченком, тому підхід знаходжу легко. Я жив як вони, я мислю по-їхньому, розумію їх мислення. Бачу де хто хитрує, намагається обманути, чи хто відкрито йде на контакт, з бажанням змінити своє життя», - додає працівник центру Олександр Охрименко.
Усе для центру Владислав Паламарчук робить власними силами і запрошує житомирян долучатися.
«Нам дуже потрібна допомога. Адже дивіться: просто надати людині спальне місце - це ж не комплекс послуг. Ми людину приводимо з вулиці. Дивіться: потрібен шматок мила, мочалка, спідня білизна, проблеми з взуттям. Потрібна допомога з постільною білизною. Все, що супроводжує звичайну людину у повсякденному житті - все нам потрібно. тому я звертаюся за допомогою до жителів нашого міста. Якщо ви підтримуєте нашу ідею, долучайтесь, допомагайте. Ви ж бачите, що вже є де заночувати, щоб забрати їх з підвалів. Потрібна ваша допомога», - каже керівник центру.
Допомогти можна переказавши гроші на банківський рахунок.
Благодійна організація «Міський центр обліку бездомних осіб»
10001, Житомир
ПАТ КБ “А-БАНК”, МФО 307770
р/р 26001010026679
пров. 1-й Іподромний, 15-А
Телефон: (+380412) 550-880
e-mail: gomelesszt@gmail.com
