У селі Кропивня Коростишівського району Житомирської області попрощалися з бійцем 30-ї механізованої бригади Євгеном Волосевичем.
У серпні 2014 року колона техніки, яка рухалася дорогою неподалік села Велика Шишівка на Донеччині, потрапила під обстріл ворожої техніки. Автомобіль, за кермом якого їхав Євген, зазнав обстрілу. Відтоді солдата вважали зниклим безвісти. Про обставини зникнення бійця розповів т.в.о. командира 30-ї окремої механізованої бригади Олег Рой.
«Він проходив службу в першій бригадно-тактичній групі у 30-й механізованій бригаді. У серпні 2014 року наш підрозділ знаходився в Степанівці, і під час бойових дій, коли вже було проведено вторгнення військами Російської Федерації завуальовано, деякі підрозділи нашої бригади потрапили в оперативне оточення під населеним пунктом Степанівка Шахтарського району. В ніч з 12 на 13 серпня було прийняте рішення, щоб було менше втрат наших військових, відходити з даного району. Я разом з Євгеном Волосевичем відходили в даній колоні, у нашій колоні було три машини, в них було 13 військовослужбовців разом зі мною. Його машина була перша, він був водієм, доволі кваліфікованим, професійним. І під час відходу ми попали в засідку сепаратистів, бойовиків так званої Донецької народної республіки. Він їхав перший, в його машині було три чоловіки разом з командиром взводу, вони перші потрапили під вогневу міць противника. Їхню машину обстріляли, потім з ними зв'язку не було, і в подальшому із нас, 13 чоловік, (...) троє отримали поранення, троє опинилися потім в полоні, і два військовослужбовця деякий час вважалися безвісти зниклими, серед них був і Волосевич Женя. Певний час його не змогли знайти, тому що на той час це було село Велика Шишівка, де ми потрапили під збройний напад сепаратистів, вона вже була контрольована ДНР. Завдяки великим пошуковим діям волонтерів, різних структур, СБУ, інших формувань, були знайдені рештки, і після трьох ідентифікацій було визначено, що це рештки Жені Волосевича», – каже Олег Рой.
Прощалися з військовослужбовцем усім селом. Проводжаючи земляка в останню путь, люди стали навколішки і вигукували «Герої не вмирають!». Поховали Євгена Волосевича на місцевому кладовищі, у нього залишилися батьки, брат, дружина і дитина, яка народилася вже після зникнення військовослужбовця.
