У Житомирському будинку офіцерів 11 листопада попрощалися із бійцем добровольчого батальйону «Донбас», волонтером – п’ятдесяти дворічним Сергієм Капранчуком, який помер від інфаркту.
Рідні, друзі та побратими згадують: Сергій Капранчук пройшов Майдан, неодноразово їздив із волонтерською допомогою на передову. Після чергової поїздки, став бійцем добровольчого батальйону «Донбас». Вже тоді, серцева хвороба дала про себе знати, тому чоловіка комісували. Однак Сергій Капранчук не полишив своїх побратимів і до останнього дня допомагав їм як волонтер.
«В суботу у нього стався інфаркт, а в четвер увечері він приїхав з Широкиного. він їздив на «Правий Сектор», возив волонтерську допомогу, хлопців відвозив туди. Він перенервувався, він за дві з половиною доби сам, йому стало погано, поклали його в лікарню. У першій міській лікарні гарно віднеслися, ми звертались і до міської адміністрації, його лікували, за ним дивилися. Сергій був чудовою людиною, він був небайдужий, він був дуже щирий, допомагав людям. Розумієте, такі люди згорають, він помер за кожного з нас. Це велика втрата, бо це чудова людина, надзвичайна людина була, він був друг нам всім», - згадує волонтер Вікторія Артеменко.
«Скільки я його пам’ятаю - він завжди підтримував, якщо в якусь скрутну хвилину, якщо мені хотілося плакати, він завжди знаходив слова, щоб я обов’язково розсміялася. Коли всі ці події сталися в країні - це було для нього не просто так. Це для нього було частинкою його життя, частинка його серця. Він цьому всьому настільки віддавався, що просто. Він коли був на Майдані, я навіть не знала, що він там був. Я дізналась через якийсь час, хоча я жила в Києві. Ми просто почали розмовляти, а він каже: я тут. Я йому кажу: ти хоча б подзвонив, розказав щось і коли АТО… Він туди увесь час рвався, що це потрібно допомогти, казав: це наші, вони потребують. Ось такий він був», - розповідає Тетяна Владимирська, сестра Сергія Капранчука.
«Проходили разом службу, він був чудовою людиною, з особливим почуттям гумору. Завжди був політично обізнаним, деякі моменти нам пояснював, активно допомагав роті по господарству, усіляко допомагав як з волонтерської сторони, навіть навчав нас. Робив розрахунки для зенітної установки. Шкода, що він пішов, про нього лише приємні спогади. Ніколи не було ніяких на нього нарікань: чудовий боєць, чудово справлявся зі службою», - пригадує побратим, боєць добровольчого батальйону «Донбас» із позивним «Соболь».
У пам’яті побратимів боєць тепер назавжди залишиться – наставником, бійцем «Капроном», а для рідних – чуйним, добрим та веселим Сергієм.
