В селі Райгородок Бердичівського району Житомирської області попрощались із загиблим під Авдіївкою військовослужбовцем 72-ї Гвардійської ОМБР. Провести у останню путь загиблого воїна 29 березня зійшлись кілька сотень односельчан та бойові побратими.
Старший сержант Петро Козарук загинув у Авдіївській промзоні, виконуючи бойове завдання – збити ворожий безпілотник. Під час виконання задачі ворог почав обстріл із гармат забороненого Мінськими домовленостями 120 калібру. Військовослужбовець наказав трьом своїм підлеглим ховатись, але, як тільки бійці почали спускатись в укриття, ворог прямим попаданням влучив у бліндаж.
Дружина військовослужбовця, яка так само служить у 72 Гвардійській ОМБР санінструктором, розповідає: Петро Козарук був мобілізований у 4-у хвилю мобілізації. Після повернення до цивільного життя вони разом із чоловіком вирішили продовжити військову службу.
«Він був мобілізований у четверту хвилю мобілізації 24 квітня 2015 року, а прийшов додому із п'ятою хвилею, 24 листопада 2016 року. Ходив на роботу туди-сюди, а потім разом вирішили на контракт піти. Вірніше, спочатку я пішла, а він за мною. Це сталось 26 березня, він загинув. Це було 20 хвилин на шосту. Я це побачила. Я була зовсім у іншому місці, але я це побачила. Він подзвонив, що їде на виїзд, і я вже знала. Це була моя друга половина», - каже дружина загиблого військовослужбовця Лариса Лотоцька.
Бойові побратими, які приїхали провести в останню путь Петра Козарука, згадують: він завжди думав в першу чергу про своїх хлопців, які на передовій його називали не інакше як «Батя».
«Старший сержант Козарук Петро Михайлович прийшов до нас 1 грудня 2016 року. Спеціаліст найвищого рівня. Скажімо так, одним гвіздочком і молотком він розбирав і збирав гармату. Тобто, питань до нього не було. А яким він був кухарем! За своїм покликанням. Тобто, не штатним. Коли люди виїжджали на передову, мінялись, то завжди знали, що він буде зустрічати. В нього завжди все наварено: перше, друге, чай. А тут він не приїхав. Всі питають: а де Петро? Чого не зустрічає? Хоч він і був командиром гарматного розрахунку, але він на це не дивився, мовляв, ти роби те, а ти роби те. Він командир, він завжди усе сам: і машину відремонтувати, і завжди дивився... Та що там казати. І загинув на бойовому посту», - розповідає заступник командира батареї з морально-психологічного забезпечення 72 Гвардійської ОМБР Ігор Марчук.
Після відспівування та молитви люди навколішки провели загиблого військовослужбовця в останню путь. У нього залишилось двоє дітей віком 15 і 18 років.
Як повідомляв Житомир.info, Петро Козирук – уродженець Івано-Франківської області, але проживав з дружиною в селі Райгородок Бердичівського району, де було зареєстроване їхнє подружжя. Спільних дітей у них не було, проте і в чоловіка, і в жінки було по 2 дітей від першого шлюбу.
