У Житомирі на фасаді школи №7 відкрили меморіальну дошку добровольцю батальйону «Донбас» Сергію Ковєшнікову батальйону «Донбас», який загинув в Іловайському котлі.
Він загинув 29 серпня 2014 р в Іловайському котлі. Спершу як невпізнаний герой був тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровська. Лише через півроку за результатами ДНК-експертизи тіло 51-річного бійця було упізнане. 17 березня 2015 року Сергія Ковєшнікова перепоховали на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі. Меморіальну дошку бійцю встановили на фасаді школи, в якій він навчався.
«Я особисто не знала Сергія Івановича, бо він закінчив школу у 80-му році, мене призначили директором трохи пізніше. Але зі спогадів друзів, однокласників, знайомих – він був людиною життєрадісною, щирою, щедрою і дуже доброзичливою. Як і кожен, юнак у 80-ті роки він був призваний до лав тоді Радянської армії, служив у морській піхоті в Чорноморському флоті строкову службу у місті Севастополі. Потім усе своє життя він пов’язав з армією. Вийшовши в запас, він продовжував захищати і охороняти, влаштувався охоронцем в одній з охоронних фірм нашого міста. Але почалася війна. У травні 2014 року він йде добровольцем і зарахований до батальйону «Донбас» для того, щоб захищати і охороняти нашу Вітчизну. У серпні 2014 року він загинув у селі Червоносільське Донецької області. Загинув, захищаючи нашу Україну від окупантів», – розповіла директор ЗОШ №7 міста Житомира Валентина Чубінська.
Вшанувати пам'ять героя прийшли школярі, освітяни, друзі, дружина та його 21-річний син.
«У першу чергу, батько розумів, що на території країни проживає не він один, але і його сім'я, і як глава сім'ї він прийняв це рішення, що потрібно йти, щоб захистити сім’ю, як істинний чоловік вчинив. По-друге, батько – людиною армійською був, він служив за часів Радянського Союзу, проходив і службу строкову, і потім далі був прапорщиком. У той момент у 2014 році він перепробував всі можливі варіанти, в силу свого віку, фізична підготовка не враховувалася, а на вік всі дивилися. Він зміг знайти тільки варіант батальйону «Донбас» і відразу ж зібрав речі. Я як син його підтримав, тому що розумів, що на той момент це була його мета. Ніхто не може знати, які будуть наслідки, це було його покликання. У будь-якому випадку я пишаюся. Це втрата, серйозна втрата, час йде, ти боїшся щось забути про батька, голос його, повадки, але тим не менше ти розумієш, що він дійсно зробив вагомий внесок в історію», – розповів син Сергія Ковєшнікова – Даниїл.
