Житомирянка розповіла "Чемпіону" про свої плани на майбутнє та розвиток триатлону в Україні.
- Вітаємо тебе, Юліє! Розкажи, чи задоволена ти своїми результатами у минулому сезоні?
- Відносно. Багато хто розглядає 2013 рік як один з найуспішніших для мене на сьогоднішній день. Але, незважаючи на те, що справді у 2013-му було чимало приємних моментів і високих результатів, я б поставила собі оцінку "задовільно". Завжди прагнеш до більшого, адже перемог багато не буває (сміється – авт.). На деяких стартах мені банально не вистачало фарту, і не на всіх змаганнях вдавалося себе реалізувати. Але головне, що видно прогрес від роботи з моїм тренером Ігорем Сисоєвим, який допомагає мені вийти на новий рівень і гідно боротися з найсильнішими триатлетками світу.
- У 2010 році ти виграла етап Кубку світу у Тисайвароші, а вдруге зійти на п'єдестал пошани турніру цієї серії вдалося лише у 2013-му. Що стало причиною такого "пробілу"?
- У 2011-2012 роках я тренувалася не менш наполегливо, ніж зараз. Часто жертвувала багатьма виступами через підготовку. Думаю, що попри результати, у ці роки я однак набувала необхідний мені досвід і загартовувала функціональну готовність. Але, мабуть, мої зусилля зміг направити у потрібне русло лише Ігор Сисоєв, а з ним я почала працювати у лютому 2013 року.
- Де ти зараз готуєшся до сезону, і на якому старті плануєш вперше виступити у 2014-му?
- На даний момент я проходжу підготовку на Кіпрі, у місті Ларнака. Зимова база для триатлоністів є ключовою на весь сезон, і її варто закладати у теплих країнах. Перші заплановані старти цього року - етап Кубку Європи в Анталії (Туреччина) й етап серії чемпіонатів світу у Йокогамі (Японія). Але, можливо, я відкрию сезон і раніше, виступивши на одному з міжнародних турнірів у якості "розстартовки".
- Що очікуєш від нового сезону, і які завдання перед собою ставиш?
- Цей сезон буде знаковим для мене. У травні 2014-го вже починається новий олімпійський відбір. Незважаючи на те, що він буде тривати два роки, бажано відразу затвердитися у рейтингу. Обґрунтовуючи тим, що на Олімпіаду у Ріо-де-Жанейро поставлені високі цілі, тренер хоче, щоб я брала участь у змаганнях лише найвищого рівня, щоб привчалася боротися з найсильнішими. Природно, що на етапах серії чемпіонатів світу важче потрапити до трійки найсильніших, ніж на етапах Кубку Європи чи світу. Але я планую розвиватися і прогресувати!
- Як оціниш рівень розвитку триатлону в Україні?
 |
- На даному етапі ми не є однією з найсильніших націй у світовому триатлоні. Але ми маємо чимало яскравих представників, які потрапляють у призи на міжнародних змаганнях. Триатлон - досить молодий вид спорту, проте впродовж останніх років і в Україні він став дуже активно розвиватися! Все більше нових людей приходять у наш чудовий вид спорту, істотно виросла внутрішня конкуренція. Впевнена, що ми збережемо цю тенденцію, і наші спортсмени будуть боротися за найвищі позиції!
- Де тебе більше впізнають перехожі: вдома чи за кордоном?
- За кордоном, на жаль... В Україні тільки в останні роки люди стали розуміти, наскільки важливі для них заняття фізичною культурою та спортом. І якщо у країнах західної Європи, Америці, Австралії триатлон - один з перших видів спорту (як за кількістю тих, хто займається, так і за рейтингами телевізійних трансляцій), то у нас наразі частіше люди просто ходять у тренажерний зал, а по телебаченню транслюють лише футбол. Проте я думаю, що скоро триатлон підкорить Україну, і кожен перехожий, як мінімум, буде знати членів збірної команди країни з триатлону, розуміти специфіку виду спорту - якщо не сам займатиметься ним, принаймні, на аматорському рівні.
- Що для тебе є найскладнішим у триатлоні?
- Найважче мені дається плавання. Я відносно пізно прийшла у басейн, а дитяча база у цьому виді має чимале значення. Але зараз роблю все можливе для того, щоб "подружитися з водою".
- Існує думка, що триатлон - це далеко не жіноча справа через величезні навантаження. Ти ніколи не хотіла сконцентруватися на якомусь одному виді?
- Легких видів спорту не буває! У кожному є свої складності та тонкощі. Так, навантаження у триатлоні справді дуже серйозні - як на тренуваннях, так і змаганнях. Але бути триатлоністом - це щось більше, ніж просто виконувати величезний об’єм роботи. Наш вид спорту - це, скоріше, поклик душі, стиль життя. Емблема ITU (Міжнародний союз триатлону – авт.) включає у себе три слова: душа, розум, тіло. Займаючись спортом, люди розвиваються гармонійно. Я дуже вдячна долі, що потрапила у триатлон! Якщо займаєшся улюбленою справою - тобі не страшні ніякі перешкоди.
У мене ніколи не виникало бажання сконцентруватися на одній з дисциплін, тому що мені подобається триатлон як комплекс, єдине ціле. І якщо з якихось обставин мені доводилося робити нехай навіть мінімальну перерву у заняттях одним з його видів - я відразу ж усвідомлювала, що мені чогось не вистачає (сміється, - авт.).
- Люди нерідко думають, що триатлон - це навіть у чомусь небезпечний вид спорту, що на дистанції у звичайної людини через скажений темп може зупиниться серце... Чи так це на справі?
- Не варто боятися приходити у триатлон! Звичайно, що на дистанцію не потрібно виходити абсолютно з нуля, якщо до цього ніколи не займався ніяким видом спорту, і навіть не встиг почати тренуватися у триатлоні. Але після правильної підготовки як для професійного спортсмена, так і для новачка-аматора, виступ на змаганнях принесе лише позитивні емоції та результат, до котрого людина прийшла самостійно. Я ще не знаю жодного прикладу, щоб хтось не залишився у триатлоні після того, як спробував у ньому власні сили. Мені доводилося не раз спілкуватися з дебютантами, і відгуки лише позитивні.
Давид Дубровін для Champion.com.ua
