Шановні виборці!
31 жовтня відбудуться вибори до органів місцевого самоврядування. І я, як перший секретар обкому партії, очолюю список кандидатів у депутати обласної ради по багатомандатному виборчому округу № 10. У цьому списку – 23 кандидати. Усі вони – освічені, дуже порядні, принципові люди – кращі представники обласної партійної організації. Кожен з них достойний бути обраним до найвищого представницького органу Житомирщини. Бо своєю працею, активною громадською діяльністю та громадянською позицією довели, що можуть захищати інтереси, боротися за краще життя трудівників області.
Я з гордістю можу сказати, що серед кандидатів-комуністів є академік, семеро кандидатів наук, п’ятеро Заслужених працівників різних галузей народного господарства. У нас представлені робітники і журналісти, працівники сільського господарства і вчителі, медики і комунальники. Що ж стосується їх вікового цензу, то це сплав зрілості, великого досвіду і молодості, бо троє кандидатів не мають ще й 20 років.
Хіба потребує представлення, приміром, Валентин Євгенович Острожинський? Депутат Верховної Ради Союзу РСР, депутат Верховної Ради України, депутат обласної ради багатьох скликань. Кандидат філософських наук, Почесний громадянин Житомира. А на останній сесії облради йому була вручена найвища обласна нагорода за визначні заслуги перед Житомирщиною.
Або Михайло Андрійович Чигир? Секретар обкому партії, Генеральний директор ТОВ «Житомирнасіння», Заслужений працівник сільського господарства, Почесний громадянин Ружина, депутат обласної ради впродовж тридцяти п’яти років! Його добре знають в області як людину, яка не зрадила своїх ідеалів задля вигідних пропозицій зайняти високі владні щаблі.
А візьмімо Василя Анатолійовича Нагурного. Він – Заслужений лікар України, доктор медичних наук, академік, головний лікар комунального підприємства «Стоматологічний центр» у Черняхові. Розробивши унікальну технологію зубного протезування, сьогодні він допомагає не тільки жителям області – до нього їдуть пацієнти з Росії, Білорусі, Молдови, Німеччини і навіть США та Ізраїлю.
Я думаю, ви розумієте, що з двома синами, які працюють разом з ним, він міг би зробити клініку приватною, однак вона – у комунальній власності. Та й від усіх дуже вигідних запрошень, які надходять йому з інших країн, він категорично відмовляється. Бо працює не на власну кишеню, а на громаду, на район, на область.
І це не дивина. Бо такі комуністи, така їхня природа: де б вони не працювали, по-державницьки підходять до справи, завжди з людьми і для людей. Комуністи не обіцяють – вони зреалізовують те, що в їхніх повноваженнях чи в їхніх реальних можливостях.
На підтвердження цієї тези назову два міста обласного підпорядкування – Коростень і Овруч, де впродовж десятка років працюють мерами Володимир Васильович Москаленко та Валерій Володимирович Шваб. Я не скажу, що сьогодні там рай – немає раю ні в Коростені, ні в Овручі. Але коли їх порівняти з іншими містами тих же категорій, навіть з обласним центром, то ці древлянські столиці дуже виграють і по-доброму дивують усіх, хто туди приїздить. Однак головне не в тому, що вони облаштовані і благоустроєні. Тут навіть в умовах нинішньої кризи нарощується виробництво, створюються нові робочі місця та зростає зарплатня, поліпшуються умови праці й побуту людей. Тож нікому з городян і на думку не спаде дорікнути червоним мерам, що вони розбазарюють державну власність чи не дбають про громаду. Навіть буржуазна влада, якій комуністи, як кістка в горлі, змушена визнати їх кращими в державі. Хіба це не приклад?!
Подібне можна сказати і про 26 комуністів, які очолюють сільські громади. Всі вони – взірець служіння людям. Або візьмімо депутатів-комуністів обласної ради нинішнього скликання. Незважаючи на те, що фракція наша найменша – всього 5 чоловік – вона показала себе найбойовитішим загоном депутатського корпусу. Бо кожен з нас брав чи не найактивнішу участь в роботі ради, а окремі її засідання, особливо з дуже принципових питань, проходили фактично під диктовку нашої фракції.
Чому це так? Бо й керівник-комуніст, і депутат-комуніст — це боєць, це принциповість, небайдужість до людських проблем, це високе почуття обов’язку. Ми не прислуговували і не будемо прислуговувати. Відступати нам нікуди: за нами – знедолені люди, яких нахабно дурили і дурять стільки років. Шкода тільки, що значна частина виборців так і не зрозуміла цього.
Отож, шановні жителі нашого Поліського краю, я хочу запитати вас: невже вам не болить, що в містах примарами стоять колишні заводи-гіганти, а на селі не обробляється, заростає чагарниками кожен третій гектар наших земель? Отих родючих чорноземів, які в роки війни фашисти вивозили ешелонами в Німеччину. Що практично знищені цілі галузі сільськогосподарського виробництва, які були візитною карткою області, — льонарство, хмелярство, картоплярство. А буряківництво і тваринництво доведені, як кажуть, до ручки. Невже вам не моторошно від усвідомлення того, що за роки незалежності з карти області зникло майже 50 сіл?!
Думаю, що більшого лиха для нашого краю не приніс навіть ворог у роки війни. І я запитую вас, дорогі мої земляки:
— скільки ще треба років, щоб ви переконалися у хижацькій суті буржуазної влади – влади олігархів і їхніх політичних прислужників?
— скільки ще треба страждань, зневаги, експериментів, щоб ви зрозуміли, куди вас ведуть?
— скільки і яких слів треба, щоб достукатися до ваших сердець, переконати вас, що цій владі не потрібна людина праці, герой-трудівник, ветеран чи студент. Для неї ми всі – лише електорат, зручний трамплін для стрибка у владне крісло. Електорат, який, на її думку, можна одурити солодкими обіцянками, а то й просто купити за гривні, гречку чи горілку. Перед виборами кандидати буржуазних партій і партійок роздають подарунки, влаштовують гучні концерти, «латають» тротуари. Та їхня «турбота» закінчиться відразу після виборів.
Тож добре подумайте над моїми словами, шановні земляки! І не слухайте тих, хто й сьогодні свої двадцятирічні гріхи звалює на комуністів, хто щоразу під час виборів переконує вас, що за комуністів нічого голосувати, бо вони, мовляв, все рівно не пройдуть. Пройдуть! І чим більше їх буде в радах, тим жорсткішим буде і супротив владі, яка всі ці роки вела нас і нашу державу в нікуди.
Тож 31-го жовтня віддайте свої голоси комуністам — тим, хто дбатиме про розвиток вашого міста чи села, про створення робочих місць, про дороги й дитячі садочки, про умови праці і побуту людей.
І пам’ятайте: наше життя й добробут у величезній мірі залежать від влади, в тому числі й місцевої. А яку владу ми оберемо – це залежить тільки від нас самих. Тож добре обміркуйте свій крок і зробіть виважений, відповідальний вибір! Щоб потім не шкодувати і не плакатись, що нам живеться дедалі гірше.
У бюлетені до обласної ради комуністи йдуть під номером 10.
Отож, як кажуть, проголосуй за комуністів -- попадеш в десятку!
