Династія житомирських чоботарів заснувала відомий серед киян бренд якісного та недорого взуття "Kachоrovska atelier", розповідає сайт INSIDER.
Затишний дворик неподалік Покровської церкви у серці Подолу. Старий будинок з довгими коридорами і безліччю непримітних дверей. За однією з них розташувався невеличкий шоу-рум «Kachоrovska atelier». На полицях – десятки пар стильного взуття. Асортимент вражає – здається, що потрапив в італійський бутік, а кожна пара зшита саме для тебе. Українські бренди. Історія успіху від династії чоботарів
«Так і є. Це ательє, де ти можеш зробити все, що хочеш. Дизайн – це завжди симбіоз творчої фантазії клієнта і розробника. Ми щось підказуємо, але часто люди приходять з готовими ескізами, фотографіями чи навіть зі своїми старими чоботами і кажуть: «Зробіть такі саме», - розповідає власниця «Kachоrovska atelier» Аліна Очеретяна.
Випускниця Києво-Могилянської академії продовжила сімейний бізнес своїх батьків –житомирських чоботярів Качоровських. Бабуся, дідусь, мама і дядько Аліни займаються взуттєвою справою більше 50 років. Усі вони працювали на фабриці, а також шили чоботи прямо вдома, передаючи майстерність з покоління у покоління. Дівчина переповідає сімейну легенду, як бабуся шила мамі такі туфлі, про які радянські модниці могли хіба що мріяти.
«Чоботарі – це руки і молоток. Ніякого спеціального обладнання їм не потрібно. Сандалі можна зшити руками, а більш складне взуття - на звичайній швейній машинці. Потрібна ще спеціальна плитка, на якій розігрівають клей, щоб нормально приклеїти підошву, і спеціальний фен, який розігріває всі нерівності на шкірі», - розповідає дівчина нехитру на перший погляд технологію.
Мама Аліни працювала інженером-технологом на житомирській фабриці «Крок», а пізніше відкрила свою невеличку майстерню у місті.
Аліна змогла вивести сімейний бізнес на новий рівень. Вступивши до Могилянки і переїхавши до Києва, дівчина стала приймати замовлення на пошиття взуття від нових знайомих і відправляти їх у Житомир. А коли попит почав «зашкалювати», Аліні нічого не лишалося, як відкрити невеличке ательє.
«Перші замовлення я почала приймати у 16 років. На другому чи третьому курсі вийняла офіс на Подолі. Головним критерієм для мене тоді була наближеність до Академії», - згадує дівчина.
Після відкриття ательє, Аліна почала займатися розкруткою бренду. Коли вона створила сторінку на Facebook, потік клієнтів збільшився у рази.
«За місяць люди вже стояли в коридорі. У нас ще була зовсім маленька кімната – 10 квадратних метрів. Довелося швидко перебратися у новий офіс», - згадує дівчина.
Згодом до сімейного бізнесу Аліна залучила й свого чоловіка Руслана, який тепер теж займається київським ательє. Місяць тому подружжя розробило першу власну колекцію взуття і тепер планує це робити постійно, перед кожним новим сезоном.
Чоботи від Качоровських досі шиються у житомирській майстерні – там усім керує мама Аліни. Особливу увагу вона приділяє якості пошиття, тож згуртувала навколо себе професійних технологів і швачок.
«Багато кого ми вчимо самі. Це єдиний вихід, бо гарних майстрів зараз не випускає жоден навчальний заклад. Якщо хочеш робити щось якісно, треба створити школу», - каже Аліна.
Усі закиди у бік української якості дівчина відкидає одразу. На її думку, зробити гарний продукт можна будь-де, головне – контроль за виконанням технології.
«Думаю, ще пару років і тема, «чи може українське бути якісним і не дуже дорого коштувати», закриється. Питання відпаде само собою. Всі звикнуть, що українське – це теж якісне. Просто нам іноді важливо, щоб український продукт визнали на заході, тоді його починають купувати тут. Але вже зараз усе змінюється», - переконує дівчина.
Втім, майже усі матеріали Качоровські завозять з-за кордону: шкіру і колодки – з Італії, підошву купують в Україні, але матеріали, з якої вона зроблена – теж імпортні.
«Справа в палітрі кольорів. В Україні можна купити чорну, коричневу, червону і темно-синю шкіру. Але якщо ти хочеш щось оригінальніше, треба замовляти. Сливовий, баклажанний, ягідний чи якийсь такий колір в Україні не знайдеш», - пояснює Аліна.
Житомирське виробництво дозволяє сім’ї тримати відносно невисокі ціни на взуття – від 500 гривень за туфлі до 1500 – за чоботи. Серед клієнтів «Kachоrovska atelier» – юні дівчата і літні жінки, студенти, бізнесмени, журналісти і зірки шоу-бізнесу.
«Насправді ми не дуже хочемо робити взуття для зірок. Навпаки, я хочу, щоб до нас прийшла звичайна студентка Могилянки і замовила чоботи. Ми дбайливо ставимось до свого бренду і не хочемо бути масовими, бо відповідаємо за свою якість, розповідаємо, з чого і де це робиться. Люди знають, до кого прийти, якщо щось трапилося», - каже Аліна.
Качоровські поки не планують кардинально розширювати виробництво і думають хіба що про відкриття невеличких ательє у кількох українських містах.
«Нам часто пишуть: «Коли буде магазин у Львові?», «А ви збираєтесь щось відкривати в Одесі?», «А коли зробите ательє на лівому березі Києва?». Насправді, як мінімум, у трьох-чотирьох українських містах вже є попит на наше взуття – у Донецьку, Дніпропетровську, Львові, Одесі. Тому у нас є, куди рости», - каже Аліна.
Житомир.info за матеріалами INSIDER
