– Вікторе Йосиповичу, позачергові вибори внесли додаткову напругу в суспільство у той час, коли країна і без того в надзвичайно важкій ситуації. Чи ж варто було їх проводити?
– Справді, з одного боку, позачергові вибори краще було б проводити після вирішення проблеми Донбасу. Для цього я ще навесні закликав керівництво країни назвати речі своїми іменами: антитерористичну операцію – війною, та ввести воєнний стан. У той час ми мали шанс швидко, з куди меншими проблемами, а головне – людськими втратами, взяти ситуацію під контроль. І, зокрема, російсько-український кордон. Таку думку підтримували багато депутатів. Але, на жаль, керівництво країни на неї не зважило, як і на рішення Комітету з питань національної безпеки та оборони Верховної Ради, представленого усіма парламентськими політичними силами. До речі, від Комітету навіть нікого не ввели до складу РНБО (Ради національної безпеки і оборони України).
З іншого боку – у нас припинила існування коаліція «Європейський вибір», дало правові підстави главі держави розпустити законодавчий орган країни сьомого скликання. Зрештою, парламент, як і інші органи державної влади відповідно до вимог Майдану та результатів опитування громадської думки, теж має пройти люстрацію. Вибори – це, на мою думку, найоб'єктивніший інструментарій для очищення влади. Погано тільки те, що у цій виборчій кампанії не братимуть участі мільйони українців Криму та Донецької і Луганської областей. Сьогодні даному питанню невиправдано мало приділяється уваги. А даремно, бо в майбутньому для територіальної цілісності країни, її національної єдності це створюватиме серйозні перешкоди.
– Чому ж тоді із трибуни Верховної Ради продовжують лунати антиукраїнські речі з вуст тих народних депутатів, які підтримують сепаратизм?
– Довкола даного питання теж куди більше політичної доцільності, ніж турботи про народ та неньку-Україну. Скажіть мені, будь ласка, скільки подань від Генеральної прокуратури було щодо позбавлення депутатської недоторканості таких депутатів? Аж нуль, якщо не брати до уваги особи Олега Царьова, який на той час уже покинув контрольовану вітчизняними силовими структурами територію України. Я вам відповідально заявляю, якщо надійшли б відповідні подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності 15-20 таких депутатів, Верховна Рада би проголосувала за це. Але влада нічого подібного не зробила, хоча розмов справді було багато. Чому? Запитайте у керівництва країни та правоохоронних державних структур. Як і про те, як, маючи в Криму 68 військових частин, можна було віддати півострів окупанту разом із усім арсеналом водного, повітряного та наземного озброєння?
Більше того, подібна ситуація склалася і з розстрілом Небесної сотні у Києві. Усім причетним до цього злочину спочатку дали можливість залишити територію України, і тільки тоді оголосили у розшук. Дехто із цих втікачів уже мав чи отримав громадянство інших країн, наприклад тієї ж Російської Федерації, і став для українського правосуддя недоступним.
Скажу ще відвертіше, навіть зараз кілька десятків народних депутатів мають два, а дехто і більше громадянств. Це суперечить вітчизняному законодавству, але діюча влада чомусь закриває на це очі. Мовчить з даного приводу і керівництво тих держав, в тому числі західних, які надали нашим парламентарям можливість отак, з дозволу сказати, ділити свій патріотизм, хоча у деяких із них також заборонено одночасно бути громадянином двох країн. Чи не означає це, що маємо потенційних втікачів, які завчасно готують собі та родинам, як мовиться в народі, запасний аеродром?
– Ви багато зробили практичних речей для своїх виборців. Але з початком виборчих перегонів ваші опоненти щоразу звинувачують вас у тому, що ця допомога за рахунок використання бюджетних коштів.
– Знаєте, важко перевірити того, хто вибудовує фінансові схеми, ховаючи гроші в офшорах, купує за кордоном нерухомість, і дуже легко мене, оскільки постійно відкрито через засоби масової інформації звітую про свою депутатську діяльність. Повірте, за життя мене прискіпливо перевіряли, і не раз.
Тож такі звинувачення є або свідченням некомпетентності їх авторів, або, даруйте, свідомою брехнею. Бо депутати ніякого відношення до коштів державної казни не мають. Це – повноваження виконавчих органів влади. Навіть кошти з Фонду регіонального розвитку за депутатським клопотанням у вигляді субвенцій виділяються рішенням уряду з Державного бюджету на обласний, а уже звідти – на районні, сільські та селищні ради. Просто відповідальний депутат переймається проблемами виборчого округу та стукає в усі двері, аби фінансові ресурси були спрямовані на вирішення життєво-важливих питань його виборців, а безвідповідальний – використовує депутатський статус як трамплін для отримання посади у виконавчій гілці влади, щоб отримати доступ до державних коштів. Зважаючи на це, я уже працюю над розробкою законопроекту, ухвалення якого заборонить депутатам-мажоритарникам протягом періоду, на який вони отримали довіру виборців представляти їх інтереси в законодавчому органі влади, переходити на роботу в уряд чи інші органи виконавчої влади. Моя позиція така: дав слово людям – чесно відпрацюй.
А щодо благодійної допомоги, яку надаю, то заявляю уже вкотре: жодної бюджетної копійки для цього я не використовую. Вона здійснюється як за мої власні кошти, кошти моїх дітей-бізнесменів, так і небайдужих моїх знайомих. Зрештою, народна мудрість уже давно відповіла на запитання про походження благодійних грошей: хто хоче допомагати іншим – шукає можливості, хто не хоче – причину відмови. Я нічого не приховую від тих, хто прагне заглянути в мої кишені. Починаючи з 1998 року я декларую свої статки, добросовісно сплачую податки.
– Вікторе Йосиповичу, сьогодні у Житомирі не побачиш жодного вашого білборда. Дехто навіть говорить про слабку виборчу агітацію з вашого боку. Ви так не вважаєте?
–Однозначно ні. Бо агітувати слід не десятками, сотнями власних портретів. Промовляти за людину мають конкретні справи. Зрозумійте, ресурси треба не тільки бажати і вміти знаходити, а й розумно використовувати. Особисто в моєму розумінні один білборд - це бронежилет для вітчизняних військових, один рекламний намет - це два кевларових шоломи для них, одна хвилина відеореклами на місцевому телебаченні - один комплект термобілизни, на центральному - усі десять комплектів такого необхідного у цей період теплого одягу для захисників українського народу, нашої Батьківщини.
– Може, у мене склалося помилкове враження, але скидається на те, що ви як депутат незручні для будь-якої влади?
– Мене це менше усього хвилює, бо депутатський мандат мені дає не влада, а виборці. А тому мені важлива найперше їхня думка. На жаль, для того, щоб допомогти їм вирішити ту чи іншу проблему, іноді доводиться йти на непопулярні кроки. І, навіть, свідомо на шкоду власному політичному іміджу. Як, наприклад, приєднання до фракції партії влади. Але ж у підсумку це дозволило залучити на соціально-економічний розвиток територій виборчого округу тільки за минулий рік біля двадцяти мільйонів гривень. Майже десять сіл було газифіковано, у кількох школах та лікарнях встановлено сучасні економні на твердому паливі котли, триває будівництво дитячих садочків, навчальних та медичних закладів, ремонтуються дороги...
При цьому я не зрадив свого виборця. У моєму доробку чи не найбільше депутатських запитів, двадцять шість законопроектів, чотири з яких стали законами. Як і обіцяв, шість разів голосував за скасування пенсійної реформи, тричі - за закон про люстрацію (очищення) влади, двічі - за звільнення політичних в'язнів; наполегливо домагаюся розширення повноважень органів місцевого самоврядування, підвищення до економічно обґрунтованих закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію - зерно, картоплю, молоко та м'ясо - у їх товаровиробника; не залишив без уваги жодне звернення своїх земляків; не пропускав засідання ні комітету, ні власне Верховної Ради;засудив жорстокий та злочинний розгін Євромайдану; хто б що не говорив, не голосував за так звані «диктаторські закони» руками. Більше того, я єдиний депутат, який залишив 15 січня 2014 року підвальну залу засідань у парламенті до завершення зустрічі з Віктором Януковичем, на якій той особисто залякуванням вимагав від депутатів схвалення проектів цих нормативно-правових актів. А 19-го - 21-го лютого попри погрози, під прицілами автоматів невідомих військових у балаклавах спільно з Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком, Олегом Тягнибоком, Юрієм Дерев'янком, Олегом Ляшком та іншими колегами організовував сесійне засідання законодавчого органу країни, розробляв законопроекти, ухвалення яких дозволило зупинити кровопролиття на вулицях столиці України, обмежити надмірні повноваження гаранта країни, присвоєні ним у сумнівний з точки права спосіб, що змусило останнього тікати з країни.
Будучи послідовним прихильником євроінтеграції нашої Батьківщини, проголосував за Угоду про асоціацію України та Європейського Союзу. Знову ж таки, попри фальшиві твердження недоброзичливців, левову частку свого часу присвятив проблемі підвищення обороноздатності країни та питанням боротьби з корупцією.
Звичайно, програму, розроблену на п'ятирічку, за півтора року виконати не вдалося. Як і уникнути певних помилок. Але я не був і не буду депутатом, який дозволить собою маніпулювати.
– Які питання на ваше переконання зараз є найважливішим для українського суспільства?
– Зупинити війну та відновити мир на нашій багатостраждальній українській землі. Я переконаний у тому, що взаємоприйнятне рішення для України та Росії повинно базуватися на фундаментальних принципах міжнародного права. На цій основі треба шукати вихід із ситуації. Ми зобов'язані не допустити подальшої ескалації військового конфлікту між нашими країнами, між українським та російським народами. Будучи упевненими у тому, що Російська Федерація також неухильно дотримується тези про те, що питання її територіальної цілісності не є предметом переговорів з ким би то не було, маємо стояти на тому, що територіальна цілісність України - це те питання, яке обговоренню не підлягає. До речі, за голосування про засудження анексії Криму я став навіть нев'їздним до Росії.
Затим - провести реформи в інтересах усіх наших співвітчизників. Найперше, перестати спекулювати на темі відміни пенсійної реформи, а нарешті скасувати її як непродуману та таку, що тільки збільшила вік виходу на пенсію у країні з невисокою тривалістю життя.
Якщо нам вдасться побудувати заможне, правове з європейськими цінностями суспільство, у нас як роса на сонці зникне сепаратизм та загрози соборності України.
Записав Микола Криничний
Прес-служба народного депутата України Віктора Развадовського
