У квітні 2016 року минає 30 років із часу виникнення найбільшої на Землі техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській АЕС.
Житомирщина опинилася в епіцентрі тих пам’ятних подій, коли людям довелося стати на шлях ліквідації наслідків аварії. До сьогодні у нашій області проживає чи не найбільше ліквідаторів, які з честю виконували свій професійний та громадянський обов’язок. Найчастіше – ціною власного здоров`я і найдорожчого – життя.
Сьогодні в Україні відбувається багато заходів, приурочених до роковини трагедії, а вже 9 квітня 2016 року до Чорнобиля, безпосередньо до місця епіцентру аварії на четвертому блоці ЧАЕС, вирушила делегація у складі 57 ветеранів-чорнобильців. Більшість її складу становили військовослужбовці запасу, пожежні, зв’язківці, правоохоронці, яким весною 1986 року довелося приборкувати радіаційні викиди, забруднення, забезпечуючи гігантську за масштабами ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. До складу делегації, яка відвідала тепер вже зовсім мирну ЧАЕС, входили представники шести громадських організацій. Зокрема, це активісти громадських організацій «Чорнобиль-Єдність-Відродження», «Союз Чорнобиль Україна», «Спілки ліквідаторів - зв`язківців Чорнобильської АЕС», благодійних організацій «Пожежні Чорнобиля» та «Чорнобиль – 86». Разом із ліквідаторами по епіцентру аварії планетарного масштабу прибули й вдови тих, хто не до жив до нинішніх днів.
Організувала поїздку на Чорнобильську АЕС Житомирська обласна організація Аграрної партії України, а її лідер, Віктор Козін, також був серед учасників хвилюючої, пам’ятної, у чомусь мабуть і унікальної екскурсії до місця, яке стало символом застереження для людства і водночас місцем звитяги, чесності та самопожертви тисяч наших земляків.
Учасники поїздки встигли відвідати практично усі місця, які й досі нагадають про глибину трагедій, наслідки якої ми ще довго будемо відчувати. Відвідини території ЧАЕС, стели із Третім янголом, алеї із 96 табличками, на яких занесені назви усіх зниклих сіл та селищ, подорож до «мертвого міста» Прип`ять, стали не лише поводом для спогадів та джерелом нових вражень. Ліквідатори із болем споглядали сумні пейзажі із напівзруйнованими приватними будинками, із дахів яких за 30 років повиростали високі дерева та чагарники. Та що там сільські хати, коли п’ятиповерхові будинки у Припяті до самого даху заплетені плющем. Лише годинник у місті атомників нітрохи не змінився, бо і домі показує той страшний час – 1 година і 23 хвилина ночі.
Звісно, подорож у минуле глибиною у тридцять років, легкою не була. І не лише через організаційні клопоти – аграрників, які доклали максимум зусиль для того аби люди, які волею долі стали ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС, відчули трагічний дотик часу, що кликав їх на подвиг.
Прес-служба Житомирської обласної партійної організації Аграрної партії України
