У місті Чуднів Житомирської області 3 липня попрощалися з бійцем 58-ї окремої мотопіхотної бригади Олександром Борушевським. Рік тому боєць з позивним «Поляк» підписав контракт і 10 липня минулого року вирушив у зону АТО. Смертельне поранення він отримав на Донеччині поблизу смт. Верхньоторецьке 1 липня.
«Величезна душа, величезний патріотизм. Він покинув на руках у дружини дитинку, якій було 7 чи 8 місяців. Напевно, не кожен здатен на такий вчинок – підписати контракт, знаючи, що ти йдеш воювати. Він ніколи не сходив з уст наших волонтерів. І сьогодні мама каже, що золота дитина. Для нашого Героя вічна слава, вічна пам’ять, вічний йому спокій. Герої не вмирають», - каже голова Чуднівської райдержадміністрації Петро Яригін.
З теплотою про «Поляка» відзивається волонтерка Юлія Толмачова, яка досі не може повірити в те, що Олександр загинув.
«Саша – це один позитив. Це людина, яка постійно посміхалася, людина, від якої виходила тільки позитивна енергія і навіть коли у нього не було настрою, він все одно посміхався. Все казав, що перемогу будемо зустрічати. Що після війни зберемося і разом будемо відзначати перемогу. Передчував, напевно. Тому що хлопцям сказав, що дуже поганий сон йому приснився з четверга на п'ятницю. А в п'ятницю зранку він отримав поранення важке, загинув. На позиції, у Верхньоторецькому отримав мінно-осколкове поранення. Попадання міни, дуже важке поранення. Добре спрацювали медики, бійці, які були, його оперативно відвезли в лікарню, але, на жаль, врятувати не змогли. Лікарі все робили», - розповіла Юлія Толмачова.
Попрощатися з Героєм прийшли більше тисячі людей – мешканці міста Чуднів, родичі та бойові побратими. Домовину з тілом бійця несли на руках через усе місто. Відспівали Олександра Борушевського у Францисканському костелі, поховали на місцевому цвинтарі. Бійцеві було 32 роки. У нього лишилася дружина, півторарічна донька, батьки і двоє братів.
