У Житомирі 29 січня розпочався «Марш пам'яті Героїв Крут», організований Національним та Поліським корпусами. Його метою є вшанування памяті молодих патріотів, студентів, які полягли в нерівній битві біля залізничної станції Крути, що стала символом боротьби за українську державність.
До маршу приєдналися молодіжні рухи Житомира. Близько 17.00 молодь з прапорами та патріотичною символікою рушила від пам’ятника Тарасові Шевченку по вулиці Великій Бердичівській. Далі хода пройде до вулиці Степана Бандери (колишня Чапаєва) на знак вшанування ідеолога та теоретика українського націоналістичного руху Степана Бандери.
Укінці маршу на фасаді Житомирського будівельного коледжу планують встановити дошку пам'яті Степана Бандери.
Детальніше про Марш пам'яті дивіться у сюжеті
Довідка:
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року поблизу станції Крути, між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком. Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років. Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих.
