Теплі речі, продукти харчування, консерви, спальні мішки планшети – усе це далеко не повний перелік речей, які в черговий раз везе на передову житомирський волонтер Юлія Толмачова. Уся ця волонтерська допомога зібрана силами небайдужих житомирян та українців, які зараз мешкають закордоном, і дуже скоро буде передана українським військовим. Юлія каже, допомагати армії починають значно активніше під час загострення бойових дій на сході, проте волонтерка не розуміє, чому люди так масово ринулись допомагати саме мирному населенню Авдіївки.
«Цей тиждень мені нагадав 2014 рік. Так, це було реальне пекло для людей. Але я не розумію, чому створили такий ажіотаж саме навколо місцевих жителів, чому? Жителі, в принципі, живуть в будинках. Ну, скільки їм треба теплих речей? Так, якийсь час була температура у них -10 градусів. Так, страшно, тому що стріляють. Але стріляють постійно в Авдіївці, розумієте? Житомир відправив 100 тонн допомоги і 22 тонни солярки. Кому? Навіщо стільки? На 30-тисячне містечко сто тонн допомоги. Я розумію, що якась частина продуктів піде нашим солдатам, але тим не менше, навіщо стільки? І так кожна область везе по сто тонн на місто. І то з міста практично половина людей виїхала. Ще раніше, в 2015 році. Зараз вивезли, можливо, сімей сто. Я не розумію, навіщо це», - каже волонтер Юлія Толмачова.
Зібрання гуманітарної допомоги для мирного населення Авдіївки викликало хвилю обурення у ще одного житомирського волонтера Олександра Таргонського. Чоловік разом зі своєю командою об’їздив чимало позицій українських військових на самісінькому «передку» і не розуміє, чому люди забувають про бійців, які зараз знаходяться під обстрілами.
«Мені особисто слухати, що з Житомира зібрали п'ять фур, 22 тонни палива, все інше і поперли для мирних жителів Авдіївки – якось дивно. Тому що я знаю, що робиться в окопах на передовій. Саме там, де гинуть наші хлопці, там, де вони віддають життя і здоров'я, щоб ми тут «мирно збирали» 22 тонни палива і 5 фур теплих речей для мирних жителів Авдіївки. В Авдіївці я бував неодноразово, напевно, більше десятка разів. Я що хочу сказати. Як на мене, там 90% населення має сепаратистські погляди. Ви подивіться, які там «бики» стоять: мордаті і вгодовані. Чому вони Україну не захищають? Чого вони за безкоштовними цигарками, безкоштовною горілкою і всім іншим стоять? Тільки вони не захищають її, вони вночі йдуть і воюють проти наших хлопців. А у наших хлопців в окопах, скажу відверто, немає теплого обмундирування, немає, вибачте, рукавиць. У наших хлопців немає якісного, гідного харчування. Я дивлюся, в Авдіївці сосиски, балики і все інше. А «сепари» обурюються: чому каша без масла і м'яса. А наші пацани їдять просту кашу, їдять простий чорний хліб. Нема у них ні сосисок і нічого», - обурюється Олександр Таргонський.
Волонтери закликають не забувати про допомогу українським військовослужбовцям, які знаходяться на передових позиціях.
«Не будьте байдужими, тому що війна триває. Це ніяке не АТО, це – війна. Там гинуть наші хлопці, завдяки яким ми можемо розмовляти, спілкуватися, ходити на роботу, наші діти можуть вчитися. Тому не забувайте про це. Війна - це війна. І наші хлопці роблять все для того, щоб ця війна не прийшла сюди», - закликає Юлія Толмачова.
«Мені здається, наших людей мало хвилює, що там наші хлопці гинуть. Не треба нашим хлопцям, щоб їх зустрічали на колінах і говорили про те, які вони були хороші, співали пісні і говорили: «Героям слава». Наших хлопців треба берегти зараз, коли йде війна. Треба зробити все, щоб вони там не гинули. А ось це все, що потім: «Слава Героям! Героям Слава! », то матерям, чиї сини там загинули, або вдовам, чиї чоловіки загинули, від цього не легше. Треба збирати нормальне обмундирування для них, щоб вони не мерзли, треба їм передавати нормальні технічні засоби, щоб вони могли воювати і відстоювати наш з вами спокій», - каже Олександр Таргонський.
Як повідомляв Житомир.info, у неділю 5 лютого п’ять великогабаритних вантажівок із гуманітарною допомогою та мобільну пересувну котельню відправили з Житомира до Авдіївки.
