У Житомирі 7 травня на майдані Корольова кількасот людей навколішки прощалися з бійцем 95-ї бригади Валентином Ковальським. Влітку 2014 року під час бою він отримав важке поранення в живіт, після якого переніс 7 складних операцій в Україні, але стан бійця стрімко погіршувався.
«Ми виконували всім відомий рейд. Невеликою колоною ми під Шахтарськом потрапили в засідку, сили перевищувати наші, ми дали достойний бій. Валентина поранив снайпер в живіт. Три роки важкої реабілітації. Це було складно, Валентину врятували життя, тому що у нього був дуже сильно пошкоджений кишечник», - розповів військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Сергій Ванат.
Щоб врятувати Валентина, українці на чолі з благодійним фондом братів Кузьміних зібрали 125 тисяч доларів на курс лікування в ізраїльській клініці і поставили десантника на ноги. Після успішного лікування Валентин повернувся до занять спортом – займався кікбоксингом, і більш за все прагнув знову стати у ряди 95-ї бригади.
«Валентин став і буде залишатися прикладом духовитості. Коли лікарі віщували йому місяць, може два, він дзвонив мені і говорив: «Командир, не переживаєте, зараз трохи підлікуюсь і ще з вами повоюємо. Таких людей я більше не знаю і, напевно, навряд чи зустріну. Він дуже хотів повернутися в армію, пробував всякими способами це зробити, готовий був відмовитися від будь-яких пільг і всього іншого, дуже хотів повернутися», - сказав військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Євген Гончар.
5 травня 25-річний боєць раптово помер і це стало справжнім шоком для його друзів та побратимів.
«Після цього поранення він повернувся в спорт, він прийшов і хотів тренуватися. Враховуючи це поранення, я хотів давати йому менші навантаження, а він говорив, що ні, я буду тільки з кращими бійцями. Тоді я йому запропонував бути суддею. Він погодився і йому подобалося бути суддею. він любив бути у вирі подій. Коли ми з ним зустрічалися, я бачив, що він набирає форму, що він познайомився з дівчиною… Це сталося дуже несподівано, дуже», - розповів заслужений тренер України з кікбоксингу В’ячеслав Гопанчук.
Друзі і волонтери, які займалися збором коштів на реабілітацію Валентина, говорять: до останнього він любив життя і залишався справжнім патріотом.
«Людина-стержень. Ми коли його в Ізраїль відправляли, він не хотів знімати українську (військову) форму. Його в Ізраїль не пускали, а він сказав: як хочете, але тільняшку я знімати не буду, полечу в тільняшці. І полетів в тільняшці. Справжній патріот України. Шкода, що у 26 років інсульт. Шкода, дуже шкода хлопця», - зазначив голова БО «Всеукраїнський благодійний фонд братів Кузьміних» Сергій Кузьміних.
9 травня Валентину Ковальському мало б виповнитися 26 років. Поховали його на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі. Він був єдиним сином у батьків. У десантника лишилася маленька донечка.
