5 липня у с. Жеребилівка Новоград-Волинського району Житомирської області, ставши навколішки живим коридором, більше сотні людей прощалися із 25-річним загиблим Петром Барбухом. Сьогодні його хоронили вдруге. Боєць загинув у серпні 2014 разом з двома побратимами. Екіпаж танку Т-64 загинув у результаті нерівного бою з ворожим Т-74, коли прикривав відступ колони поранених з блокпосту в районі смт Никифорове Сніжнянської міської ради Донецької області. У результаті зіткнення здетонував боєкомплект українського танка.
«Це була людина, якою ми всі пишаємося. І всім екіпажем. Це для нас був приклад. Хочемо віддати шану, подякувати всім, хто виховав цих людей. Це дійсно герої України», - говорить військовослужбовець Павло Ковальський.
Встановити особи загиблих Артема Абрамовича і Петра Барбуха змогли більш ніж через півроку за допомогою ДНК-експертизи і поховали навесні 2015 року. Але родина 40-річного водія-механіка Ярослава Антонюка продовжувала пошуки. Тоді мама Артема Абрамовича, знайшовши невідповідність наполягла на проведенні ексгумації, результати якої приголомшили: в обох могилах були рештки трьох бійців.
«Це унікальний випадок не тільки для України, але й для всього світу. Тому що поховати свою дитину тричі, двічі через підступну халатність тих, хто не виконав свої службові обов’язки, відпрацювала місія «Евакуація 200», відпрацювали пошуковці «Чорного тюльпану» і виявилося, що вся їхня робота пішла нанівець. Тому що не був проведений розтин так, як треба. І ми б ніколи не знайшли Ярослава Антонюка. Прецедентом для того, щоб почати ексгумацію тіла Артема Абрамовича стало те, що добігли пошукові роботи Ярослава Антонюка до кінця, ми зрозуміли, що серед живих його нема. Мама знайшла невідповідність у документах, і нам житомирське слідче управління, житомирська прокуратура пішли назустріч в тому, щоб провести ексгумацію. І виявилося, що в рештках, які мали належати тільки Артему, були знайдені не тільки рештки всіх членів екіпажу, але й паспорт Артема, але й рамка від його пістолета, тобто ідентифікувати його було б значно простіше, аби відповідально поставилися до своїх службових обов’язків експерти, які займалися розтином у Запоріжжі в жовтні 2014 року і в листопаді», - говорить експерт відділу пошуку і визволення полонених Генерального штабу ЗСУ Ірина Баданова.
Пошуковці, які вивозили рештки екіпажу з окупованої території переконують, що у судмедекспертів було вдосталь матеріалів, щоб ще у 2014 році ідентифікувати загиблих.
Дружина Ярослава Антонюка говорить: вона могла ніколи не дізнатися про долю свого чоловіка, втім тепер спокійна, що після усього пережитого родичі членів екіпажу змогли поховати своїх хлопців.
«Сьогодні вже три роки і 11 місяців. У вівторок Артема похоронили, в середу - мого Славка, сьогодні - Петра. Нарешті все стало на свої місця, весь екіпаж вдома», - говорить дружина загиблого військовослужбовця Ніна Антонюк.
Тепер рідні готуються позиватися до суду, щоб їхню трагедію не довелося пережити іншим дружинам і матерям.
«Дуже хочеться, щоб люди зрозуміли нашу історію. Хлопці загинули. Бій був коротким у них. Їм було боляче, страшно, вони загинули. Але шлях додому їх зайняв три роки і 11 місяців – тут, на мирній території, під мирним небом, яке вони захищали. І від цього ще болючіше. Природно, будуть покарані винні. Це буде дуже важко, але нам вже боятися нічого. Все найстрашніше, що могло статися, у нас відбулося вже», - говорить мама загиблого Артема Абрамовича Світлана.
Як повідомляв Житомир.info, восени 2017 після ексгумації у могилі командира екіпажу Артема Абрамовича виявили рештки обох його побратимів, у тому числі і Ярослава Антонюка, якого вважали зниклим безвісти.
10 жовтня 2017 року 24-річного офіцера 30-ї бригади Артема Абрамовича поховали на військовому кладовищі вдруге, після ексгумації. Мати військового на кладовищі відкрила конверт із вцілілим паспортом сина.
