Можна вести безкінечні дискусії про те, чи виграла жінка, отримавши повноцінні можливості для соціальної реалізації (можливість працювати, робити кар’єру тощо). Думок буде багато і будуть вони різні. Хтось скаже, що отримавши права, жінка збільшила і кількість обов’язків, адже крім роботи, вона все одно виконує роль мами (що, як знають дорослі люди, не менше навантаження, ніж робота). Хтось скаже, що можна встигнути все, інші заперечать, що треба все ж таки обрати: ти ідеальна мати чи кар’єристка.
Щоб спробувати знайти у цих питаннях “золоту середину”, ми поговорили з тими, хто знає на власному досвіді, як це - бути працюючою мамою? Наші співрозмовниці - працівниці заводу CERSANIT. Чому саме вони? Тому що на CERSANIT багато жінок, які роботу поєднують з вихованням дітей, тих, хто повернувся сюди після так званих “декретних відпусток”. Їх думка про те, чискладно виховувати дітей, поєднуючи це з професійною реалізацією - не теорія.
Олена Гасанова, місто Славута. Працює ливарницею. Діти: Кирило – 2 роки, Христина – 16 років.
Важко втримати баланс між вихованням дітей та роботою, це правда. Але треба старатися. Дуже добре, коли роботодавці це розуміють. На Церсаніті, наприклад, організовують свята, де мами можуть відпочити разом з дітьми, це дуже добре, бо тоді дитина не відчуває себе “відірваною”, а відчуває, що “мамина робота” доброзичлива до неї. Допомагають такі свята, як організовує Церсаніт. Завдяки їм вдається відпочити з дітьми.
Не знаю, чи існує ідеальна робота для мами. У мене, наприклад, робота забирає весь день. Дуже рано встаю і пізно лягаю. Якщо ж виходжу в нічну зміну - стараюсь вдень трохи відпочити. Зробити якусь домашню виходить хіба що у вихідні.
Мені допомагає старша донька, але завдання мами – організувати робочий процес, правильно розподілити домашні обов’язки. Але все одно, незважаючи на труднощі, я рада, що працюю, маю стабільну роботу, бо якщо є діти дуже важливо мати впевненість у завтрашньому дні.
Софія Скоковська, оператор виробничої дільниці переробки маси. Син Ярослав 6 років.
Коли доводиться поєднувати роботу з вихованням дитини, часу для себе лишається дуже мало - це найбільша трудність. Коли є вільний час, всю увагу стараюся приділити сину, вважаю, що важлива не кількість часу, а якість, те, як ви його проводите з дитиною. Потрібно ж дати відповіді на всі його запитання і зробити це правильно. Хочу, щоб Ярослав у всьому мав мою підтримку. Я його вчу, що треба старатися, працювати і тільки тоді ти досягнеш успіху. Чим можу – я допоможу, він же має навчитися досягати всього сам. Працюючи, я показую йому приклад.
Він розуміє, що я працюю для того, щоб мати гроші на утримання сім’ї. Він мені допомагає і всю домашню роботу ми робимо спільно.
Також дуже важко переключатися. На роботі і вдома я зовсім інакша.
На перше місце я ставлю виховання дитини і цьому приділяю найбільшу увагу. На другому місці робота, бо без неї я не зможу утримати сім’ю. Час для себе – по мінімуму.
Мені подобається моя робота. Хороший графік, колектив. В цій роботі є життя, рух.
Ідеальна робота – це та, де ти рухаєшся і випромінюєш позитив.
Галина Жижко, ливарниця. Син Василько 12 років, донька Олена, 9 років.
Коли приходиш з роботи додому, то звичайно ж потрібно побути з дітьми. Чоловік працює в Києві і додому приїздить раз в місяць.
Коли в мене нічні зміни – доглядати за дітьми допомагає бабуся з дідусем.
Проте, мені ця робота подобається, тут хороший колектив. Важливо, що тут бачать в тобі людину і розуміють, що є родина, діти… Керівник завжди ставиться з розумінням. Я ціную свою роботу, бо завдяки їй маю прибуток і можу спілкуватися з людьми.
Ольга Юрченко, фахівець відділу персоналу. Доньки Валерія, 6 років і Дарья – 2 роки.
У двох випадках в декреті я була тільки до досягнення дітьми 2-річного віку. Далі просто не могла бути вдома, хотілося працювати.
Як я все встигаю? Приходжу додому о шостій вечора і працюю далі. Їжу готую вранці. А після роботи приділяю час дітям та домашнім клопотам.
Дуже допомагають бабусі. Одна мешкає поруч, тому часто доглядає за дівчатами. Друга часто забирає внучок на вихідні.
Старшу доньку я вже привчаю до роботи. Вона допомагає мені прибирати в квартирі і доглядає за меншою.
Мене влаштовує моя робота. П’ятиденний робочий тиждень, на вихідні та свята – я вдома. Дарья зараз піде в дитячий садочок, а Валерію я залишаю в школі у групі продовженого дня. Ось так, дотримуючись чіткого графіку, і не без допомоги рідних, мені вдається все встигати.
Наталія Потужна, лаборант. Син Олексій, 15 років, донька Дарина 9 років.
Працювати на Церсаніті я почала, коли діти вже підросли, тому справлятися не було сильно важко. Ми з чоловіком, який теж працює на Церсаніті, на роботу виходимо позмінно. Завдяки цьому і справляємося, бо завжди хтось із нас є вдома. Чоловік постійно допомагає як з вихованням дітей, так і робити домашні справи. Стараємося так планувати своє життя, щоб був час і на відпочинок поїхати.
У мене робота приємна і не важка, тому повністю влаштовує. Діти теж раді, що я працюю на роботі, де позмінний графік, бо завдяки цьому в деякі дні я залишаюся вдома.
Які висновки? Ідеального рецепту не існує, кожному своє. Але є дуже позитивні тенденції: сучасні та соціально відповідальні роботодавці розуміють, що створивши умови для гармонійного поєднання роботи та родини, вони отримують більшу лояльність та ефективнішу роботу від своїх працівників. Звісно, це комфортно, в першу чергу, для працюючих матерів. Жінка може поєднати всі соціальні ролі. Важливими умовами для цього є дві речі: розуміння роботодавця та підтримка рідних. І ще один фактор, який, напевно, має вирішальне значення: самоорганізація і бажання самореалізації.
