21 травня українці відзначають День вишиванки. Житомир.info вирішив поцікавитися у житомирян, що для них означає вишиванка та чи мають сімейні традиції, пов'язані з нею.
«Вишиванка для мене самобутність. Я сама люблю вишивати, вишивала собі на весілля весільний рушник, це було давно вже, 20 років тому. Вишиванки носять мої діти і я не лише на свята, в мене і торбинка повсякденна вишиванка. Бабуня мене у п’ятому класі навчила вишивати і після того почала вишивати серветки, ікони, рушники. Вже навчила й дітей вишивати», - ділиться Алла.
«Це символіка для України, для мене, наша історія, минуле, яке потрібно пам’ятати. Вся родина носить вишиванки, ми цінуємо наше майбутнє»,- каже Анастасія.
«Це символ нашої автентичності, як українців, як української нації, українського народу. Символ нашого минулого, сьогодення і майбутнього. Донька носить, дружина носить по державних святах і коли в гості ходимо»,- говорить Андрій.
«Дуже багато означає, мабуть, так швидко не поясню. Це – не просто атрибут одягу, це дійсно щось таке магічне для мене. Мені шкода, що так мало днів у році, щоб одягнути вишиванку, хоча я намагаюся одягати її просто тоді, коли хочеться. На жаль, немає (сімейних традицій). Колись давно, коли я ще маленькою була, у бабусі були старі вишивки, я їх бачила: такі старі, пошарпані, зі старого льону, красиві. Зараз все це, напевно, втрачене»,- сказала Олена.
«Особливих традицій родинних немає, але саме свято шануємо та поважаємо. Особисто я на це свято вперше одягла вишиване плаття, якось не було нагоди, бажання, а сьогодні всі ці події змусили задуматися, що треба підняти настрій, знову доторкнутися до наших традицій, до звичаїв», - розповіла Катерина.
«Так, є сімейна традиція. У мене жінка та двоє дітей, ми щороку фотографуємося, дівчаткам дуже личать вишиванки. Взагалі це такий генетичний код нашої акції, зв’язок з нашими предками, тому дуже добре час від часу одягти. Я одягаю вишиванку не лише в День вишиванки, ай у повсякденному житті», - каже Артем.
«Минулого року це було дуже велике свято, а сьогодні, у зв'язку з пандемією, так люди його так не визначають, але ми одяглися (у вишиванки), пройтися, подивитися. Вишиванка – це Україна, вільна, незалежна Україна. Колись моя бабуся вишивала подушки і рушники, і моя теща зараз вишиває подушки й рушники це важливо, це – Україна », - говорить Олександр.
«Цю вишиванку мені подарували моя сестра з мамою. Мама обирала тканину та нитки, це мій улюблений колір, мама ще довго запам'ятовувала, як він зветься, а сестра це все вишила. Для мене це – символ моєї родини. Мамі моїй майже 70 років і ми всі не молодшаємо, у мене велика родина, тому це – прояв любові родинної. По-друге – це данина ідентичності української культурі», - розповідає Сергій.
«Насправді у мене дві вишиті сорочки. Одна з них, я думаю, стала справжньої сімейною реліквією – це вишита сорочка мого діда, її йому вишивала моя прабабця. Коли я вчився у першому класі, мені цю сорочку презентували. Й на свято Калити я виступав у цій вишиваній сорочці. Уявіть собі: величезний широкоплечий чоловік, на нього шилась ця сорочка, і маленький я у першому класі, тому сорочку вшивали. Зараз вона лежить вдома, вона вже у раритетному стані і я зберігаю її для особливих подій, аби не зіпсувати річ. А сорочка, яка на мені – це так само подарунок, вона куплена в Карпатах: моя теща їздила до Карпат і привезла мені звідтіля такий подарунок, за що я їй дуже вдячний», - ділиться журналіст Житомир.info Євгеній.
За кожною вишитою сорочкою стоїть історія. Важливо розуміти унікальність вишиванки та цінувати її.
Фоторепортаж про вишиванки, які вдягнули житомиряни 21 травня 2020 року, дивіться тут
Нагадаємо, в 2019 році відзначали День вишиванки 16 травня. Розпочалось святкування вранці флешмобом та спільним фото на майдані Корольова у Житомирі. Фоторепортаж з «вишиваного» флешмобу дивіться тут. А згодом на вулиці Михайлівській відбувся танцювальний флешмоб у вишиванках. Завершилося свято традиційною вишиваною ходою центральними вулицями міста.
