Життя завжди перемагає смерть, або як Житомирський обласний перинатальний центр працює в умов воєнного стану.
Як і де зараз приймають пологи, 27 травня дізнавалися журналісти Житомир.info.
«Після авіаудару, пошкодження нашого перинатального центру вибуховою хвилею, ми зрозуміли, що нам потрібно продовжувати свою роботу, але працювати на поверхах дуже небезпечно. Тому ми вирішили, що подальшу працю відновлювати у бомбосховищі й там ми облаштували операційні зали, пологові зали, реанімацію новонароджених, акушерську реанімацію. Тобто всі підрозділи, які працювали у двох корпусах, ми перемістили в бомбосховище. (ред. скільки дітей народилося в укритті з березня?)У нас народилося 250 дітей. Хлопчиків понад 145, решта - дівчатка», – розповідає медичний директор КНП «Обласний перинатальний центр» Житомирської облради Олена Астрейко.
У перинатальному центрі показують бомбосховище. Тут стоять ліжка, є ковдри, у приміщенні тепло. Лікарі запевняють, що коли лунає сигнал тривоги, всіх вагітних, породіль та новонароджених обов'язково спускають сюди, але деякі пацієнти тут знаходять постійно.
«Тут ті жінки, яких важко спустити з третього поверх у такій ситуації яка зараз, адже ліфти під час тривоги вимикаються і жінки вимушені спускатися по сходах. Жінки, які вже народили знаходяться на першому поверсі у післяпологових палатах, але у випадку тривоги так само спускаються з дітьми в укриття. Якщо тривога відбувається у ночі, то ви бачите тут ліжка, вони залишаються тут, щоб туди-сюди вночі їх не водити», - говорить завідувачка відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології Лариса Заіка.
Показують й передчасно народжених дітей. Свої перші тижні життя, а то і місяці вони перебувають у бомбосховищі.
«Ці діти постійно знаходяться в укритті, тому що ми не можемо їх постійно з поверхів в укриття, бо це шкодить їх здоров'ю, адже діти мають бути постійно у спокої, під підігрівом на медикаментозній терапії. Таке враження, що діти відчувають всі ці умови й навпаки швидше набирають вагу і для покращення своїх умов намагаються швидко набрати аби піти додому», - зазначає т.в.о. завідувачки ІІ етапу виходжування новонароджених Ольга Бороденко.
У перинатальному центрі народжують й жінки, які вимушені були рятуватися від війни. Леся жила у Бородянському районі. Їх родина дуже хотіла дитину, і коли жінці вже була вагітна у їх дім прийшла війна, яка майже не забрала довгоочікуване щастя.
«Це у нас скарб усього життя. Так трапилося, що у моїй родині таке щастя наступало більше ніж 15 років, на жаль, попередній досвід намагань і спроб був невдалий, хлопчик загинув під час пологів. І ось нарешті вийшло завагітніти. Здавалося, що все буде добре, гарно, багаточисленні обстеження, аналізи, все добре, але на жаль почалася війна», - каже Леся.
Жінка розповідає, що її донечка народилася передчасно, і важила 970 грамів. Завдяки фахівцям перинатального центру, сьогодні Анюта набирає вагу.
«На жаль, термін вагітності був маленький і тільки такі перинатальні центри могли надати нам допомогу. Велися запеклі бої й всі лікарні до яких ми могли доїхати, на жаль, були всі знищені. Ми були у щільному кільці, і треба було вибиратися безпечно для мене, дитини й людей, які мене везли. Так вийшло, що 31 березня ми приїхали сюди, на жаль виявили дуже велику загрозу для життя нашої дитинки. У мене відійшли води, війна зіграла свою роль. Вони зробили операцію, одразу тут у підвалі, одразу біля реанімації. І ті лікарі, настільки блискавично схопили цей кювез, на переносках, не підіймаючи по сходах одразу завезли, одразу підключити її. Нам вдалося врятувати її», - ділиться Леся.
А це Аліна, вона на сьомому місяці вагітності. Жінка сподівається, що народжувати буде на рідній Київщині.
«Наше село було в окупації, тому ми втікали. Хвилювалася дуже, переймалася, чи все добре буде і як взагалі буде. Ну там більш-менш спокійно, вже наші хлопці молодці захищають. Сподіваюся, що на Київщині, хочеться додому», - каже Аліна
Вчора у перинатальному центрі народився хлопчик Марк, його батьки приїхали з Харкова.
«Ми самі з Харкова приїхали через війну, народилися тут і живим тут. Думали як швидше поїхати, не чути це, не народити, не дай Боже, у Харкові в бомбосховищі, щоб було все добре, повернутися додому і спокійно далі жити, як і раніше», - говорить Марина.
«На десятий день, як почали прилітати ракети ми вирішили їхати, бо терпіти було неможливо. Мріємо, коли все закінчиться, ми повернемося додому», - каже Артем.
Всі матусі вірять у перемоги та мають надію повернутися додому. Всі вони хочуть, аби їх діти росли у мирний час.
Нагадаємо, ввечері 1 березня в результаті обстрілу Житомира на вулиці Романа Шухевича загорілися житлові будинки, повибивало вікна у міській лікарні та обласному перинатальному центрі. Житомирський обласний перинатальний центр, який після обстрілів тимчасово не працював, 8 березня відновив роботу.
Як повідомляв Житомир.info, за перших сім днів війни, яка почалася 24 лютого 2022 року, в пологовому відділенні у Житомирі народилися 53 українці, більшість з них – хлопчики. Від початку війни і до 11 березня в Житомирській області було зареєстровано 130 шлюбів та народження 100 немовлят.
