Сьогодні – рівно сто днів, як українці ціною власних життів протистоять російському “визволенню”. Ми зібрали для вас добірку фотографій Житомира за ці важкі дні. Авіаудари та обстріли, переховування від бомб не завадили житомирянам лишатися сильними людьми вільного міста. Як прожив Житомир ці сто днів – дивіться на фото.
24 лютого українці прокинулися від звуків вибухів. Близько п’ятої години ранку обстріляли військові об'єкти по всій Україні. Путін розпочав війну проти України. О 6:50 президент Володимир Зеленський оприлюднив звернення щодо введення воєнного стану, закликавши українців по можливості залишатися вдома і не панікувати. Проте житомиряни вирішили не сидіти вдома, а одразу вирушити у військкомати або записатися до лав ТРо: з самісінького ранку вишикувалися черги.
Житомиряни почали активно зносити їжу, одяг та предмети побуту для біженців і тероборони.
Житомиряни почали масово здавати кров на потреби армії.
Містяни готували “смузі” та навіть вчилися палити танки.
Хоча всі вказівники з назвою міст, містечок та сіл демонтували, на в’їздах у місто з’явилися попереджувальні борди.
Авіаудари наносили не лише по військовій інфраструктурі Житомирської області. Ракетами та бомбами руйнували житлові будинки, школи, елеватори, поля, ферми тощо. У Житомирі 1 березня в результаті обстрілу загорівся житловий будинок, повибивало вікна у міській лікарні, постраждав міський перинатальний центр. Люди чули вибух навіть перебуваючи в укриттях у інших частинах міста. Внаслідок цього ворожого обстрілу в Житомирі загинули троє людей, а 16 осіб, серед яких 7 дітей, отримали травми та були госпіталізовані до лікарень. Бомбардуванням зруйновано та пошкоджено 10 приватних житлових будинків. Повністю зруйновані 3 одноповерхові магазини, 1 пошкоджено.
Ранок 4 березня почався потужним вибухом – авіаударом знищили житомирський ліцей №25.
Увечері 8 березня окупанти завдали ракетного удару по гуртожитку на Корбутівці в Житомирі. Мер оприлюднив фото уламку ракети з емоційним підписом: "Осколок с Водоканала. Отсутствие военных в общежитии, раненные гражданские. Пишу, сука, на русском, нет там нигде воинов. Они давно долбят вас под Киевом и Николаевом, Черниговом и Сумами".
За інформацією поліції станом на ранок 9 березня, внаслідок авіаудару по гуртожитку загинули четверо людей. Ще троє отримали поранення. За інформацією Головного управління ДСНС у Житомирській області, також 8 березня внаслідок авіаційного удару в одному з провулків Житомира (на Корбутівці) отримали травми різного ступеню важкості та були госпіталізовані 2 особи. Уламками бомби пошкоджено 15 приватних житлових будинків.
Увечері 9 березня був здійснений черговий бомбовий удар по Житомиру. Одна з двох бомб потрапила у житловий будинок біля Бердичівського мосту. Бабуся, яка мешкала там, дивом вціліла. За інформацією поліції, 9 березня у Житомирі після 19 години в результаті падіння ракети було зруйновано приватний будинок, пошкоджено розташовану поруч АЗС, котельню і теплотрасу та вибиті шибки у двох лікарнях міста, двоє житомирян травмовані.
Від бомб та ракет містяни ховалися в укриттях. Багато хто практично не виходив з укриттів тижнями або навіть місяцями.
Хворих дітей і дорослих відправляли в інші країни.
Почали розбирати завалені об'єкти. Так, містяни самоорганізувалися і зробили толоку з розбирання завалів зруйнованої авіаударом 25 школи.
Весняна толока стала гарною традицією, і щочетверга протягом місяця містяни прибирали різні райони Житомира. Гідропарк, центральний міський парк, Польова, Богунія та інші райони міста “засяяли” чистотою завдяки небайдужим житомирянам.
Люди раділи, що “не москалі” та підтримували один одного маленькими патріотичними плакатами чи написами у кав'ярнях та великими рекламними бордами по місту.
Житомирські діти весь цей час вірили у ЗСУ та підіймали настрій собі і дорослим: вони відвідували вистави в укриттях, розписували стіни підвалів, малювали квіти для мам, створювали шоколадні цукерки для благодійного продажу на потреби ЗСУ та святкували День захисту дітей.
Дорослі теж не відставали, і кожен підтримує ЗСУ як може – підприємці та небайдужі збирають кошти на необхідну амуніцію, їжу, ліки, шукають прихисток. Житомирські волонтери взагалі можуть дістати будь-що, навіть ріг єдинорога, якщо це знадобиться нашим захисникам. Ті ж, хто не міг матеріально чи фізично підтримати армію, влаштовували концерти, вистави, благодійні акції та навіть гумористичну програму у підвалі однієї з багатоповерхівок, щоб підняти українцям настрій та бойовий дух.
Навіть тварин у місті не залишили напризволяще – житомирський Центр захисту тварин розвозив благодійну допомогу кормом для опікунів вуличних хвостатих та допомагав тваринам в біді.
Спокій у місті охороняють правоохоронці та їх чотирилапі напарники. Також вулиці патрулюють нацгвардійці, тож у місті можна безпечно пересуватися та не боятися злодіїв чи диверсантів.
У Житомирі не лише плетуть сітки на фронт, тут у “біолабораторіях” вирощують “живі” кікімори.
У травні запрацювали фонтани та атракціони.
КП “Зеленбуд” попри війну засадило місто тисячами квітів, містяни теж вирішили не відставати, і тепер ми можемо милуватися неймовірною красою наших вулиць.
Тож, місто і люди тримаються і надійно бережуть тил наших захисників. Віримо в ЗСУ! Все буде Україна!
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
