Експівзахисник французького «Монпельє» Бені Макуана приєднався до житомирського «Полісся» із контрактом на три роки. Під час зборів в Австрії футболіст двічі виходив на поле у контрольних поєдинках і вже відзначився першим забитим голом за «вовків».
В інтерв'ю для клубного YouTube каналу Бені розповів про те, чому він обрав «Полісся» для продовження своєї кар'єри, розповів про процес адаптації у клубі та розказав, як ставиться до війни в Україні.
Бені, перш за все, пропоную аби ти представився для наших вболівальників. Розкажи детальніше про себе та про свою кар'єру?
Мене звати Бені Макуана і мені 21 рік. Я народився в Конго і більшу частину своєї кар’єри я провів саме у цій країні, де я починав вчитись футболу з азів. Я народився в простій багатодітній родині, яку я дуже люблю. Я ще маю три сестри і двох братів.
Охарактеризуй себе як футболіста?
Я не буду заглиблюватись в футбольну термінологію. Можливо, буде простіше, якщо я вам та вболівальникам команди скажу, що з самого раннього дитинства були моделі футболістів, на які я рівнявся. Думаю, так буде легше зрозуміти і про мої якості, зрозумівши, що це за гравці. На рівні моєї країни — це один із нападників: Болі Сідуан, але, очевидно, що гравці з Конго не настільки відомі широкому загалу. Коли я переходив в Європу, багато фахівців і журналістів називали мене конголезським Кіліаном Мбаппе. За ігровими якостями, я не буду лукавити, я себе порівнюю з цими гравцями.
Нам, як представникам клубу, хочеться, щоб тобі було комфортно у нашому колективі. Розкажи про процес адаптації: що тобі допомагає адаптуватися, чого, можливо, не вистачає і що потрібно для покращення цього процесу?
Мені дуже приємно, що ви поставили це запитання, бо з перших годин, коли я переступив поріг клубу, і це не просто красиві слова, у мене склалось враження, що мені відкрили обійми і прийняли в родину. Починаючи від тренера і далі від кожного спеціаліста йде тепло, йде позитив. В мене враження, що кожна людина, яка зі мною спілкується, намагається представити себе на моєму місці і допомогти. Бо крім взаєморозуміння на футбольному полі є ще мовні складнощі, але в мене склалось враження, що кожен готовий увійти в моє положення і навіть зробити трішки більше, ніж входить в його обов’язки. Мені здалось, і я кажу це щиро, що я потрапив в другу родину. Мені трохи легше на полі, тому що футбольна мова — вона універсальна. До української я звикаю, маю надію, що тут справи будуть йти добре. Ще окремо, хочу сказати, що в мене було не так багато часу, але я все ж мав можливість поспілкуватись із президентом клубу. І вже зараз я можу сказати, що це непересічна особистість. Мене прийняли і я з великою цікавістю та азартом увімкнувся у цей проєкт.
У тебе є досвід гри в Лізі 1. Ти провів перші тренування та контрольні матчі з командою: які головні відмінності у грі ти помітив за це час у порівнянні зі стилем гри в Лізі 1?
У мене є досвід трьох сезонів у Лізі 1, де кожна команда може обіграти кожну команду і там ніхто не робить подарунків. Кожного разу для виграшу потрібно докладати зусиль. Думаю, що зараз не варто порівнювати той досвід, який я маю з Франції, і те, що я бачу тут. Думаю, це обговорення всередині команди і ми будемо говорити про це в роздягальні. Але що тут важливіше і що я вже побачив — я не вважаю себе футболістом, який прийшов ззовні, а футболістом, який разом з командою вийшов в Українську Прем’єр-Лігу. Контрольні матчі показали, що байдужих не було, не буде і не повинно бути. Тому що кожен має усвідомлювати як індивідуальну відповідальність, так і командну. Дуже важливим є командний дух. Бо, як і у Лізі 1, тут нам ніхто не робитиме подарунків. Я б також хотів відзначити досвідчених гравців, які пройшли цей шлях з командою. В нас також є і нові досвідчені обличчя в команді, наприклад, воротар «Динамо» Київ Денис Бойко. Важливо, як ми проявимо себе як команда, але я переконаний, що байдужих не буде.
Чому обрав саме «Полісся» для продовження кар'єри?
Через достатньо серйозну травму я пропустив багато часу. Мій останній матч я зіграв в січні 2023 року, я мав достатньо велику паузу. Я не можу сказати, що в мене не було інших пропозицій, але зараз я вже гравець «Полісся» і говорити про них немає особливого сенсу. Але я можу сказати достатньо впевнено, що це був мій особистий вибір, я вважаю його вдалим і ефективним зі спортивної точки зору. Я дуже добре зважив всі «за» та «проти». Я подумав, що в даний момент я можу допомогти «Поліссю» у виконанні завдань на сезон, а команда з розумінням поставилась до мене і дає мені можливість, час та дозує навантаження, щоб я міг набрати форму. Тому в даний момент, я вважаю, я зробив правильний вибір. Думаю, що це вибір дозволить мені проявити себе найбільш ефективно. Я хочу допомогти «Поліссю» і, не буду кривити душею, я хочу якнайкраще проявити свої якості в УПЛ. Це може допомогти мені повернутись в ТОП-5 чемпіонатів Європи. Але хто-зна, можливо, ми разом із «Поліссям» будемо так грати, що я не захочу звідси їхати.
В Україні зараз триває війна проти агресора, що намагається захопити наші території. Яке ти ставишся до цього? Що дізнавався і як ухвалював рішення про переїзд в нашу країну?
Щоб відповісти на це запитання, мені потрібно буде провести певну паралель і, я сподіваюсь, що вона буде зрозумілою. Я вже згадував період, коли я опинився поза грою через травму. Цей момент дав розуміння: коли ти граєш у стартовому складі, коли ти є у пресі, коли ти постійно даєш інтерв’ю, то навколо тебе багато друзів, багато знайомих. Але іноді ти пропадаєш на місяць, або два, або, як було у мене, майже на шість місяців… Були окремі люди, які мені телефонували і підтримували, але зі своїми проблемами під час травми я опинився віч-на-віч. І в момент, коли я почав відновлення, з'явилась пропозиція від «Полісся». Клуб протягнув мені руку допомоги. Звісно, я дещо читав, дещо бачив, дещо мені розповідали про ситуацію, яка є з війною та агресією від сусідньої країни. Мені говорили, що на окремих територіях не настільки небезпечно і немає таких прямих зіткнень. Мені також пояснили, що з цього сезону можуть повернути можливість вболівальникам відвідувати матчі.
Знову ж, я наголошу, що рішення про перехід сюди я приймав самостійно і без будь-якого тиску. Я цілком усвідомлював, що це може бути не цілком безпечно, але, якщо клуб простяг мені руку допомоги і увійшов в моє положення і згоден проявити трохи терпіння, поки я наберу свою форму, мені так само здається важливим, що і я, як частина команди, зможу принести вболівальникам трішки радості, адже її зараз не так багато через війну. Багато родин розлучилось, люди були змушені залишити свої оселі. А наша гра — можливість подарувати їм трошки свята в такій ситуації, щоб вони почали посміхатись. Мені здається це дуже важливим. Саме тому, коли клуб пішов назустріч мені, я вважаю частиною своєї місії тут подарувати вболівальникам радість, наскільки це можливо. І що б зі мною не сталось — рішення про перехід сюди ухвалив я, а отже, буде так, як забажає Бог. Але я вважаю, що зробив усе правильно.
Запитання від вболівальників: на кого ти рівняєшся у футболі?
Я не дарма згадав на початку розмови про Кіліана Мбаппе. Багато хто бачив його гру на стадіоні, багато хто бачив його гру на трибунах. Я ж виходив грати проти нього на полі. Я бачив, що це за талант, я бачив, що це за професіонал. Мені хотілось би довести свої вміння до досконалості і бути гравцем з таким же «інстинктом вбивці» перед воротами суперника. Він один з небагатьох, хто має усі необхідні якості та цей інстинкт. Мені хотілось би бути таким же в атаці, але разом з тим зберегти баланс із обороною, бо Мбаппе може дозволити собі не відпрацювати в обороні в деяких епізодах, але я собі такого дозволити не можу. Саме цей баланс мені хотілось би зберегти і розвинути.
Які були емоції, коли забив дебютний гол за «Полісся»?
Мабуть, на 100% мене може зрозуміти лише гравець, який пройшов великий період від травми до тривалого процесу відновлення. Так, в мене були індивідуальні тренування, згодом були тренування в групі з командою тут на зборах. В першій грі я отримав трохи часу від головного тренера, в другій грі мені надали ще більше часу. І ви не можете уявити, наскільки великий відсоток впевненості мені дав цей гол. До цього можна мати якісь сумніви: вийде швидко набрати форму, не вийде. Я не можу сказати, що після цього голу можна відпустити ситуацію і все піде накатаною дорогою. Але він дав сплеск позитивних емоцій і це дуже допомагає. Процес входження в оптимальну форму зараз на своїй найефективнішій стадії і цей гол — дуже доречний.
На якому фланзі атаки ти почуваєшся зручніше — ліворуч чи праворуч?
З самого початку моєї кар’єри в Конго, а згодом і в «Монпельє», мене гарно навчали і я не можу сказати, що я віддаю перевагу якійсь одній позиції. Я можу зіграти і лівого крайнього атакуючого півзахисника, і крайнього правого, можу почувати себе як риба у воді і в центрі нападу. Тому вибір за головним тренером— де він вважатиме мене найбільш корисним, де він вирішить, там я і буду почувати себе комфортно. Для мене не буде складнощів змінити позицію за вимогою тренера та тренерського штабу.
Наша команда вперше вийшла до вищого дивізіону українського футболу, очікування у вболівальників високі, особливо, після новин про трансфери і твій зокрема. Зараз у тебе є нагода напряму звернутись до них і сказати їм кілька слів. Вони чекають від тебе цього.
Зараз я знову хочу сказати щиро: я вже хочу подякувати всім за те, що вони були разом із командою, коли команда билась, коли команда завойовувала право грати в Прем’єр-Лізі. Це вже дуже багато з їх боку. Я можу припустити, що без їх підтримки, без їх енергії цього могло і не статись. Я хочу сказати їм, що це вже висока планка, яку вони задали. І президент клубу, і тренерський штаб, і будь-який співробітник клубу роблять свою роботу дуже професійно і ритм та планка для гри в Прем’єр-Лізі вже задані. Я відчув це не лише на словах, але й в роботі. Те, що команда не хоче закінчити чемпіонат десь в середині турнірної таблиці або нижче, підтверджується дуже наполегливою працею. В футболі може бути три результати: виграш, нічия або програш. І я вважаю, що ми повинні себе готувати до того, що в кожному матчі ми будемо набирати очки, адже саме з таким ставленням можна йти до мети і фінішувати у верхній частині таблиці.
