Творча зустріч, єднання душ, обмін життєвим і мистецьким досвідом — так можна схарактеризувати те, що днями відбувалось у міському музеї. Там зібралися фотохудожники Бердичева і Рівного, вони знайомилися між собою та оглядали роботи один одного. У жовтні минулого року члени фотоклубу “Бердичів” взяли участь у IV-му Міжнародному салоні художньої фотографії “Фотовернісаж на Покрову”. Він проходив у Рівному з ініціативи тамтешнього клубу “Простір фото”. Його члени погодилися показати частину своїх робіт бердичівлянам. Виставка експонувалася у музеї, на її завершення до нашого міста приїхало двоє рівненських авторів — Сергій Гошко та Олександр Харват. Обидва познайомилися із Бердичевом уперше, встигли оглянути тільки кляштор, але цих вражень, кажуть, достатньо, щоб зрозуміти: місто є справжньою знахідкою для людини творчої, повідомляє ВІК.
Олександр Харват, керівник фотоклубу “Простір фото” (м. Рівне): “У вас є цікаві фотографічні сюжети. В нас у Рівному, наприклад, немає такого старовинного замку. Вам є чим пишатися, що берегти і що показувати”.
Олександр Харват фотографує з першого класу, серйозно став займатися цим мистецтвом у 90-х роках. Нині є членом Національної спілки фотохудожників України, майстром Міжнародної федерації фотомистецтва. До числа улюблених робіт митця належить “Стрибок”, знятий на Вінниччині під час одного з пленерів. Олександр — прибічник думки, що життя має бути активним, тому художник багато подорожує. Подорожуючи, фотографує.
Олександр Харват, керівник фотоклубу “Простір фото” (м. Рівне): “Я люблю фотографувати життя. Життя, як воно є. Життя — це люди. Люди на своєму подвір’ї, у своїх будинках. Більш цікаво фотографувати життя у селі, бо в місті воно не таке, воно трохи інше”.
Сергій Гошко до фотомистецтва прийшов рік тому, таке заняття стало для чоловіка справою для душі. Головне, на думку гостя, що повинен вміти фотохудожник, — помічати і передавати це побачене засобами техніки.
Сергій Гошко, член фотоклубу “Простір фото” (м. Рівне): “Найбільше я полюбляю пейзажі, жанрову зйомку, тобто людей у їхньому побуті, також жанровий пейзаж, як я його називаю. Це коли пейзаж поєднується із персонажем”.
Під час зустрічі майстри розглядали світлини, ділилися професійними секретами. Не можна сказати, чиї роботи кращі, чиї гірші, та й взагалі витвори не можна порівнювати. Адже в них — душа і світогляд автора, а вони дивляться на речі по-різному.
Навіть якщо поставити митців на одне місце, щоб вони сфотографували один і той самий об’єкт, роботи не будуть схожими, каже голова фотоклубу “Бердичів” Василь Мельник.
Василь Мельник, голова фотоклубу “Бердичів”: “Рівненські фотомайстри мають досить цікаві фотороботи. Відрізняються тим, що ми мало використовуємо комп’ютерної обробки. Тут бачимо досить сильне втручання комп’ютерних технологій, але водночас воно виправдане. Автор підсилює те, що хоче сказати своєю роботою”.
Серед світлин бердичівських митців майже нема натюрмортів. У Рівному ж цьому жанру приділяють більше уваги. По-різному у фотохудожників представлена і тема спорту. Якщо в Бердичеві це стрибки, бокс, важка атлетика, то на світлинах гостей схоплено миті гонок на мотоциклах. У ході зустрічі митці могли почути думку колег з різних питань, у тому числі — яке враження викликають їхні роботи. Якщо створив гарну світлину, на цьому не слід зупинятися, кажуть фотомитці. Вдосконалюватися можна, споглядаючи роботи своїх колег.
Сергій Гошко, член фотоклубу “Простір фото” (м. Рівне): “Я просто вражений через те, що роботи бердичівських фотографів на досить високому рівні. Звичайно, не всі роботи можуть бути однаково гарними, але є роботи, які дуже професійні і мені дуже сподобались”.
Олександр Харват, керівник фотоклубу “Простір фото” (м. Рівне): “Цікаві роботи, цікаві автори, нам цікаво поспілкуватися з ними, а їм - з нами. Це є і школа, і обмін досвідом. Словом, це нормальне людське дружнє спілкування”.
Олександр Сторожук, член фотоклубу “Бердичів”: “Завдяки виставкам у людей розширюється світогляд, вони можуть побачити не лише те, що є у нашому місті, на роботі чи вдома, але й те, що є в усьому навколишньому. Це позитивно і прекрасно, я вважаю, що це має бути”.
Подібні творчі зустрічі та виставки, говорять фотохудожники, дають поштовх до подальшої праці. Змушують і надалі дивитися на світ очима митця, вишукуючи у ньому щось прекрасне, таке, що надихає і викликає бажання жити. Привносити фарби і художнє оздоблення у сіру буденність.
Автор: Інна Покотилюк
Камера: Віталій Сінєльніков
