У перший день весни у себе вдома бердичівлянка Дионізія Котова приймала гостей. Міський голова зі своєю командою прийшли привітати жінку зі 102-м в її житті днем народження. Поважну дату іменинниця зустріла у гарному настрої. Два роки тому, правда, на ювілей, почувалася дещо краще, нині щось занедужала, повідомляє ВІК.
Мешкає жінка одна. Чоловіка, сина та онучки вже немає на світі, залишилися лише невістка й правнучка. Окрім них доглядає за Дионізією Адамівною Валентина Ряба — соціальний працівник територіального центру.
Дионізія Котова, іменинниця: “Валєчка мне доглядає: варить мені їсти, приносить покупки, пре білизну, міняє постіль. Усе мені робить онученька.”
До Бердичева Дионізія Котова разом із чоловіком переїхали після війни. Майже усе життя, розповідає, пробула вона домогосподаркою: Олексій Котов служив в армії, його зарплати вистачало на безбідне існування.
Дионізія Котова, іменинниця: “Він був військовим, у званні майора. Пройшов дві війни, після них ми осіли у Бердичеві. Окрім того, чоловік мав спеціальність ветеринара, а у нас у лікарні було одне місце, його і взяли. І ось цю квартиру нам дали.”
Із чоловіком гарно прожили разом, згадує іменинниця, і він, і син були хорошими людьми. Можливо це, припускає, і стало причиною її довголіття. Траплялося у житті все, але Дионізія Котова радіє з того, що назначені їй Богом час і шлях вона долала й долає гідно.
Дионізія Котова, іменинниця: “Були ми і в Одесі, і у Джамбулі, і у К.-Подільському, і у Вінниці мешкали. Що вже тільки я не пережила, а Господь мене тримає. Я молилася, ходила до костьолу, сповідалася — ось Бог мене стільки і протримав.”
Автор: Тетяна Островщук
Камера: Юрій Гавриш
