Не встиг ще Віктор Янукович як слід облаштуватись на Банковій, як суворі геополітичні реалії змусили його розтягнутися в багатовекторному шпагаті між Брюсселем та Москвою. І одразу ж стало зрозуміло – розтяжки, щоб чисто витримувати таку гімнастичну вправу, Вікторові Федоровичу наразі бракує.
Перші два закордонні візити нового президента підтвердили підозру, що тягнутися в бік Росії для нього набагато простіше і природніше. І треба сказати, що ЄС, сповнений помітного прагнення якомога привітніше поставитися до Януковича на першому побаченні, цій його схильності тільки потакав.
Одна нога там…
У Брюсселі Віктора Федоровича чекали і навіть приготували йому такий привітальний подарунок, що кращого годі було й сподіватися.
Подяка від Януковича мала б належати польським євродепутатам – саме вони наполягли, щоб в резолюції, прийнятій Європарламентом 25 лютого, засудити присвоєння «Героя України» Бандері.
Більше того, вже коли Янукович прибув до Брюсселю, забути про цю позицію ЄП йому не дали. Тема ця обговорювалася на його зустрічі із Єжи Бузеком, її принагідно порушували з нагоди візиту українського президента інші євродепутати – словом, ЄС зробив усе, щоб Віктор Федорович переглянув указ Ющенка з максимальним для себе комфортом.
Таким чином, тепер відміна «героїзму» Бандери дасться Януковичу малою кров’ю і цілком співпадатиме із його «стратегічним пріоритетом» - євроінтеграцією. І відміняти його Янукович тепер буде не тому, що проросійський, а тому, що європейський. Між іншим, саме в цьому дусі він і висловився через 4 дні у Москві – мовляв, «ці укази не сприймаються в Європі».
До речі, саме тут і відбулася найбільша конкретика у всьому візиті Януковича до столиці ЄС. Більш нічого нового він, по суті, і не приніс.
Віктор Федорович, здавалося, беріг сили перед Москвою, тому й сам не дуже горів бажанням отримати від Євросоюзу якісь конкретні обіцянки, хоча б стосовно «дорожньої карти» до безвізового режиму.
А Баррозу, у свою чергу, дуже хвалив президента за прагматичний і реалістичний підхід, коли той говорив, що євро-українські стосунки на даному етапі залежать від реформ у самій Україні.
І тим не менше, навіть попри таку стриманість, в російській пресі невідомо звідки виникнули чутки, буцімто Кремль образився на Януковича за цю поїздку і навіть понизив статус його російського візиту з «офіційного» до «робочого». Все це цілком прогнозовано так чутками і залишилося, і якщо від них хтось і отримав користь, то хіба що сам Віктор Федорович. Адже навіть мінімальна примарна хмаринка в стосунках нового українського президента з Росією робить його потенційно більш привабливим для українських «незалежників».
…друга нога – отам
Білокам’яна ж привітала Януковича оркестром і своїми подарунками – мабуть, не менш приємними для українського президента, ніж резолюція Європарламенту. Дмітрій Мєдвєдєв навіть приготував для свого колеги зовсім несподіваний сюрприз: обіцянку збагатити російське кабельне телеменю одним-двома українськими каналами.
Задекларувавши свої наміри захищати права українського населення Росії на прес-конференції після зустрічі із Януковичем, Мєдвєдєв і собі зробив приємне, і на імідж Януковича добряче попрацював. Віктор Ющенко мав би, по ідеї, побіліти від заздрості, адже саме він іще з самого початку своєї президентської каденції постійно нагадував, що Росія нічого не робить для забезпечення прав своєї української меншини, зате багато говорить про права російської меншини в Україні.
За Ющенка Кремль у цьому напрямку навіть не ворухнувся. Зате
тільки президентом став Янукович – і Мєдвєдєв одразу, немов Єльцин, щоранку почав думати про Україну, тим самим перетворивши Віктора Федоровича на ефективного захисника українських інтересів…
Другий подарунок Янукович отримав від Путіна, коли той запросив Україну до участі в Митному Союзі з Росією, Казахстаном і Білоруссю. Чому подарунок? Бо це – пропозиція, на яку Янукович апріорі не погодиться, а відтак і додасть до свого іміджу іще одну «незалежну» від Росії рису. І Путін не міг не знати, що ще за декілька днів до візиту українського президента до Москви Ірина Акімова як мінімум двічі запевнила, що Україна в МС не піде, бо є повноправним членом СОТ.
Слід зауважити, що при цьому сам Віктор Федорович перед своїми російськими друзями в боргу не залишився, досить дивно провівши із ними переговори.
У грі з Росією Україна має лише одну козирну карту – можливість продовжити Росії оренду для ЧФ у Севастополі –
і Янукович тут-таки її і розіграв, сказавши, що готовий обговорювати це питання.
Натомість Президент не змусив своїх партнерів водночас розіграти і єдиний справді сильний козир, який є у них – перегляд цін на газ для України. Це питання, як відомо, у розмові з Мєдвєдєвим навіть не порушувалося – буцімто через те, що треба почекати, поки сформується новий український уряд. Тож Віктор Федорович повернувся з Москви навіть без натяку, що газові угоди можуть бути предметом переговорів.
Усе, чого президент добився у відповідь на свою відкритість щодо ЧФ і обіцянку до 9 травня позбавити Бандеру статусу «героя» – це туманної заяви Мєдєвдєва про його готовність захищати інтереси України у G8 і G20 і вже згаданої обіцянки відкрити росіянам доступ до «одного-двох» українських телеканалів. Прямо кажучи – не густо. В будь-якому разі, не набагато густіше, ніж його «улов» в Брюсселі, хоч там взагалі нічого не було «віддано».
Тягнути ноги далі
Словом, як ми вже казали вище: якщо хтось досі сумнівався в тому, що четвертий президент України виявиться найбільш проросійським з усіх, то за результатами його перших закордонних візитів цим сумнівам час починати розсіюватися.
І якщо ЄС справді хоче бачити у виконанні Януковича «багатовекторний» шпагат, то він мусить швидко усвідомити, що в такому разі мусить постійно тягнути одну ногу Януковича до себе – так, як це зі свого боку робить Росія.
Від однієї лише доброзичливості розтяжка не покращиться – це, мабуть, міг би підтвердити будь-який гімнаст-педагог.
Якщо ж дозволити Януковичу просто робити вигляд, що він тягнеться, і при цьому дедалі більше схилятися в бік Росії, як це було минулого тижня, то і Європа, і Україна дуже скоро згадають усю глибину різниці між іміджем і реальним обличчям.
