_w440_h290.jpg)
Новину про те, що позачергової сесії міськради 31 січня 2012 року не буде, озвучив міський голова Володимир Дебой. Бо вже 9 лютого мер нібито призначає чергову сесію міської ради. Таким чином досягається чи то компроміс у термінах проведення сесії, чи й взагалі, у міськраді намітилось чергове перегрупування поміж фракціями, групами та позафракційними фігурами. Мер очевидно не хотів позачергової сесії, бо так само очевидно боявся вияву недовіри секретареві Наталії Леонченко. Про відставку секретаря міськради у Житомирі говорять ледь не з часу невдалих спроб передачі земельної ділянки під «Епіцентр», але перед Новим роком, а особливо в січні 2012-го, тема відставки секретаря стала мало не культовою у всіх навколовладних розмовах. А коли стало відомо про наміри скликання позачергової сесії, де одним із питань порядку денного мав стати звіт секретаря міськради, розмови , обговорення і прогнози набули ще більшої популярності. Володимир Дебой, звісно, не бажав віддавати ініціативу в депутатські руки, оскільки відставка секретаря у його плани та наміри очевидно не входить. Цікаво, що у цій ситуації у мера з’явилися союзники з несподіваного боку. Йдеться про депутатів від «Батьківщини», які окрім двох представників (Радько і Симонько), не забажали поставити свої підписи під вимогою скликання позачергової сесії. Хто так могутньо впливає на рішення депутатів від «Батьківщини», можна лише здогадуватися, однак той факт, що голову фракції не підтримали найближчі партійні колеги, щонайменше дивує. Чи то «Батьківщина» стала толерантнішою до В.М.Дебоя через появу у складі виконкому В.Й.Француза, чи й взагалі – фракція опинилася на черговому «роздоріжжі», або ж напередодні чергового розколу? Принаймні мер може із задоволенням константувати, що більшість колишньої «Батьківщини» (згадайте депутатів Примачека, Єлісєєва, Колесника, Савицького), а тепер і нині присутніх у фракції депутатів, раптом опинилися у фарватері його планів та розрахунків. Того й дивись, мер міста може опинитися на чолі чималого депутатського утворення, яке колись він сам же і «охрестив» опозицією.
Стосовно відставки секретаря міської ради. Чутки про «кінець Леонченко», які іноді набирали вигляду мало не доконаного факту , все ж таки були лише чутками чи намірами, навіть якщо їх оприлюднювали поважні персони у середовищі депутатів. Зрештою, періодично звітувати про свою роботу «секретарка» міськради повинна у будь-якому разі. Інакше про конструктив у роботі міськради годі буде й говорити. Тепер, коли питання про позачергову сесію ніби відходить у минуле, цікаво, чи здогадається Наталія Петрівна прозвітуватися, так би мовити, «з власної ініціативи»? До речі, такий звіт насправді є дуже нагальним, оскільки звіт мера – це одне, а звіт секретаря міськради – дещо інше. До того ж, якщо бути об’єктивним і називати речі «своїми іменами», то й справді ситуацію в Житомирській міськраді назвати конструктивною і благополучною очевидно не можна. І найперша в цьому провина лежить на секретареві міськради. Хоча не можна забувати і провини мера, а якщо йти далі – то й депутатів з конкретних фракцій, груп і т.п. Знову ж таки, змішувати всіх докупи не можна і говорити про солідарну провину означало б визнати, що ситуація в місті взагалі зайшла у глухий кут. Депутати, наприклад, достатньо наполегливо і навіть рішуче намагалися внести в роботу міськради конструктив , протидіючи очевидно абсурдним проектам та планам, яких за майже півтора року нинішньої каденції назбиралося багато. Проте робити вигляд, що все чудово ( а статистика взагалі засвідчує про певний «прорив» у розвитку Житомира), було б нерозумно. І погоджуватися з міським головою стосовно того, що вся критика його роботи – не що інше як «піар», тим паче не можна. Треба працювати. Треба проводити сесії щомісяця. Треба, зрештою, підібрати професійну команду із заступників і керівників управлінь, департаментів та директорів комунальних підприємств. Ну і нарешті про головне: треба нарешті згадати і про житомирян. Їх думка про міську владу напевно відома всім. І це вже не піар. Це його повна відсутність.
