3 грудня у приміщенні Житомирської обласної філармонії відбулись урочистості з нагоди 75-го дня народження художнього керівника і головного диригента Поліського державного ансамблю пісні і танцю «Льонок», автора численних поетичних та музичних збірок Івана Михайловича Сльоти.
Про це Житомир.info повідомили у прес-службі Житомирської міської ради.
За численні здобутки та заслуги перед Житомирською областю, значний авторитет та вагомий особистий внесок голова Житомирської облдержадміністрації Сергій Рижук та голова обласної ради Йосип Запаловський вручили Івану Михайловичу почесну відзнаку «Честь і слава Житомирщини».
Також ювіляра вітали колеги з Черкаської і Вінницької областей та прихильники його творчості.
Український хоровий диригент, Народний артист УРСР (1979) Іван Сльота народився 3 грудня 1937 в с. Яснозір'я Черкаського району Черкаської області.
Іван Михайлович - професор Житомирського державного університету ім. І.Франка, почесний громадянин міста Житомир, член Національної спілки письменників України та Всеукраїнської національної музичної спілки.
Працював на Черкаському машбудзаводі. Два роки заготовляв ліс в Архангельській області, щоб заробити гроші на давно омріяний баян. 1956 повернувся додому і взявся організовувати художню самодіяльність у сусідньому селі Кумейки.
Закінчив Одеську вечірню середню школу, згодом Одеське музичне училище (клас баяна).
Випускник Одеської державної консерваторії імені А.Нежданової (1970; з класу баяна — за порадою Анатолія Авдієвського — перевівся на хорове відділення). Після закінчення консерваторії переїхав у Житомир. Відтоді — незмінний керівник Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок».
Автор відомих у народі пісень («А льон цвіте», «Не згорає зоря», «Ти мене замани», «Купавушка», «Батьківська хата», «Ой хотіла мене мати» та інші).
Мелодія пісні «У Поліськім краї» (на вірші Г.Столярчука) стала позивними Житомирського обласного радіо.
Дружина Валентина Бартош — солістка ансамблю «Льонок». Два їхні сини — студенти Національної музичної академії.
Нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня (2008).
Фото Катерини Тарановської
