12.12.12 – саме в такий магічний порядок чисел почала відлік роботи Верховна Рада України VII-скликання. Отож, саме 22 березня вже 2013 року виповнюється рівно 100 днів роботи нового парламенту.
Давайте на хвилиночку згадаємо, чого ж такого наобіцяли нам сьогоднішні слуги народу і що виконали за цей час.
Варто зазначити, що всі обрані мажоритарним способом депутати не забули про свій округ, з різною епізодичністю відвідують його, дарують подарунки дітям, листівки жінкам на день 8 березня, приймають участь в загальних заходах, від покладання квітів, - до участі в сесіях різних рівнів та зустрічах з місцевим керівництвом. Звісна річ, що все це супроводжується широким медійним висвітленням, одним словом піар, піар, піар…
Отож почнемо Житомирського (міського) округу №62, а саме з Геннадія Григоровича Зубка, чия перемога була безапеляційною, найбільш ефектною та переконливою в області.
Геннадій Григорович обіцяв нам не мало і не багато – примусити міського голову запрацювати на повну потугу, тобто, просто виконувати свої службові обов’язки. То як ви думаєте, вдалося? Можливо і так, адже снігу вже в місті майже не має, і в цьому, я вбачаю основну і наглядну роботу влади, правда дещо прорахувались, зі снігом зійшло і асфальтове покриття, чого не передбачав ні перший ні другий. Ще була обіцянка скасувати ліфтові картки, тобто такий собі вільний Wi -Fi для жителів міста, їдеш на який поверх хочеш, з ким хочеш і коли хочеш. Це завдання, я вважаю, частково виконане, принаймні для тих, кого обрали, та для тих, хто мав би його виконувати, вони вже не їздять житомирськими ліфтами тому і проблеми не має!
А що там в Бердичеві, де Анжеліка Лабунська «зробила на раз» і провладних кандидатів і традиційного опозиціонера. Ну там взагалі повний порядок, Бердичів тепер майже центр всесвіту, біля головного місця міста пам’ятника Леніну «шик да блеск» - проведена капітальна реконструкція , все лежить в головинському камінні, фонить та блищить на 2 кілометри. Правда, добратися до центру «всесвітньої цивілізації» не просто, а то і неможливо, дороги розбиті настільки, хіба що тільки космічним човником на зразок Challenger або Discovery, але напевно було так задумано, щоб колишнім конкурентам А.Лабунської по перегонах не хотілося відвідувати місто з будь якими намірами та заважати її благім справам. Що ж стосується політичного креда пані Анжеліки, то «опозиціонерка» не поспішає долучитися до різноколірних опозиційних знамен, в тому числі і до рідної «Батьківщини», воліє краще офіційно бути в опозиції до всіх, про всяк випадок, хоча це різко розходиться з її передвиборчими задекларованими принципами.
Ось де порядок так це в Коростені, центрі 64-го виборчого округу, там все таки «не митьєм так катаньєм» переміг Володимир Пєхов, який досяг своєї мети, отримав заповітний мандат та доступ до елітарного клубу. Правда після цього, дещо підзабув про деякі обіцянки, починаючи від регулярного випуску газети, яка безкоштовна та дуже вже припали до душі місцевим жителям, і аж до обіцяного закриття заводу МДФ, який, ох і попсував воду та нерви починаючи від міністра і закінчуючи місцевими рибалками. Але думаю що це поправимо, справжні поліщуки - потомки древлян, можуть і пробачити таке ставлення та дані обіцянки, а через певний час знову «купитися » на нові.
Майже повна ідилія по цей час зберігається в Новограді-Волинському виборчому округу, Володимир Михайлович Литвин, як досвідчений політик та справжній син, і по сьогодні не забуває батьківщини. Оголосив Новоград-Волинський район (якому до речі в ці дні виповнюється 90 років з дня утворення) територією пріоритетного розвитку, по цей час знаходить можливість залучати певні інвестиції. Звісна річ, що попереднього ресурсу вже нема, статусу теж не той, але В.Литвин добре знає що робить, приїздить, бачиться, зустрічається, записується… От чи долучився Володимир Михайлович до прийнятого рішення про знесення пам’ятника Леніну перед міськрадою – для мене загадка, хоча є думка,що все таки доклав руку! В політичному плані Володимир Михайлович неперевершений майстер, як ото казали про нього в популярній шоу програмі «Вечерний Киев», - «на словах он был за этих, а по жизни он за тех», віртуоз одним словом, віртуоз…
Стосовно Віталія Журавського, який зі скрипом та писком переміг на Малинщині, то він публічно активний, сміливо «наїжджає» то на заступника міністра охорони здоров’я, вимагаючи крові та гратів, то на облавтодор, одним словом серйозно нагадує про себе знати. Правда виборцям від цього не гаряче і не холодно, вони, традиційно тягнуть свою буденну лямку, заробляючи на хліб та плекаючи надію, що дітям буде краще. В.Журавський напевно найбільше наобіцяв на цих перегонах: і гроші на медицину, і газ в Борову та інші населені пункти, одним словом, майже «золоті гори» і все це в наш скрутний час…
І останній мажоритарний обранець це Віктор Йосипович Развадовський, який в котре зумів отримати довіру в основному в сільського виборця. Традиційно Віктор Йосипович і надалі роздає подарунки, шле листівочки, вітає в газетах, а от чи достатньо буде всього цього, щоб виборець забув або пробачив його фактичну політичну зраду, офіційне долучення генерала до провладної фракції ПР? Тим більше, публічні запевнення про неможливість вступу до вище зазначеної фракції звучали з вуст генерала неодноразово, на зустрічах та велелюдних зібраннях всього 3-4 місячної давнини…
Володимир Піньковський, блог на Житомир.info
