У фойє Житомирського краєзнавчого видавництва “Волинь” відкрито фотовиставку, де експонується понад сто світлин, на яких зображені пам’ятки монументального мистецтва Житомирcької області, історичні та архітектурні пам’ятки Житомира ХІХ сторіччя, портрети наших уславлених земляків.
Ініціатором виставки став голова обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, директор краєзнавчого видавництва “Волинь” Георгій Мокрицький.
“Ця експозиція світлин формату 30х40 см (а деякі навіть і більше) – своєрідна візитівка, що популяризує краєзнавчу історію Житомира і нашого краю, – пояснив він. – Виставка складається з двох частин. Перша присвячена пам’яткам монументального мистецтва Житомирcької області, і ці світлини вже відомі житомирянам, тому що раніше експонувалися в обласній науковій бібліотеці, Житомирському державному університеті ім. Івана Франка, фойє сесійної зали обласної ради.
Лише на перший погляд у нас в області переважна більшість пам’ятників присвячена або революційним подіям, або подіям Великої Вітчизняної війни. Таке враження спочатку навіть було і в мене, аж поки я не почав створювати видавничий фотоархів. Насправді Житомирcької області може пишатися багатьма пам’ятками різних тем, епох, напрямків, композицій, і практично по них можна прослідкувати історію нашого краю від часів Київської Русі до наших днів – від легендарної княгині Ольги до останнього компартійного керманича області Василя Кавуна. Це одна особливість виставки.
Друга особливість – пам’ятки різні по композиції, матеріалу, архітектурно-скульптурному вирішенню, що теж цікаво. Скажімо, Монумент Слави – єдиний пам’ятник не тільки в Житомирі, а й в Україні, тому що не має фундаменту при висоті 37 метрів, він височіє на скелі, притягнутий до неї спеціальними сталевими тягами. Пам’ятник Єлисею Плетенецькому в Радомишлі унікальний тим, що стоїть на поверхні річки. Дуже своєрідний пам’ятник у Народичах жертвам Чорнобильської трагедії: засохлі від радіації мертві дерева, а між ними – дзвони – це символічне і яскраве скульптурне рішення.
Друга частина фотовиставки – світлини, які у переважній більшості увійшли до моєї нової книжки – “Танго з минулим”, що готується до друку у видавництві “Волинь”. Вони експонуються вперше, на них зображено декого з наших видатних земляків. Серед них відома в Україні родина Кудрицьких – педагогів, учених, починаючи від засновника роду, священика із села Огіївка Ружинського району Петра Кудрицького і до портрету родини його внука, українського мовознавця, філолога Євгена Михайловича Кудрицького та його дочки Лесі Євгеніївни, яка виступила спонсором влаштування цієї частини виставки: надала кошти на виготовлення світлин, придбання рамок. Ми бачимо також прекрасний фотопортрет Святослава Ріхтера, його матері Ганни Павлівни та дядька Миколи Павловича Москальових, родину хрещеної матері Ріхтера – Кароліни Арндт. Поруч – знімок родини рідної сестри російського письменника Олександра Купріна Зінаїди Іванівни Нат, з якою моя бабуся навчалася в Житомирській жіночій гімназії; фото академіка Володимира Липського, одного із засновників Академії Наук України; оригінальна світлина академіка Льва Тарасєвича, надіслана його родичами з Канади. Бачимо фото нашого земляка Леоніда Волинського, який розшукав і врятував від знищення у 1945 році Дрезденську картинну галерею. Він сфотографований зі своїм київським товаришем, відомим письменником Віктором Нєкрасовим. Вони обидва стали ініціаторами створення в Києві музею Михайла Булгакова на Андріївському узвозі в будинку, де жив знаменитий письменник. Цей знімок надісланий з Італії онукою Волинського, яка відвідала видавництво «Волинь» минулого року. Є також світлина ще зовсім молодого Олександра Довженка в колі його колег, викладачів Другого вище-початкового училища; бачимо будинок на Михайлівській вулиці, в якому народився Михайло Усанович, видатний вчений, академік. На деяких фото зображені будинки – пам’ятки історії та архітектури, які колись прикрашали Житомир і були зруйновані під час його визволення в 1943 році”.
По світлинах виставки Георгія Мокрицького можна проводити кількагодинну екскурсію, і навіть не одну. А сам фотоархів видавництва “Волинь” налічує багато сотень унікальних історичних знімків, і за наявності спонсорів і відповідного приміщення постійно діюча краєзнавча виставка цих світлин була б цікава як житомирянам, так і гостям нашого міста. А поки що вона діє у мініатюрному варіанті на чистому ентузіазмі видавництва «Волинь». Що ж, і це дуже добре!
