Одним з тих політиків,які прибули до Одеси одразу, коли стало відомо про трагедію, став Сергій Тігіпко. Депутат вирішив ознайомитися з ситуацією на місці, а також здав кров у обласній дитячій лікарні – на знак солідарності з одеситами. У розмові з журналістами Тігіпко розповів їм про те, як уникнути повторення одеської трагедії та що робити, аби об’єднати країну і реанімувати економіку.
- Сергію Леонідовичу, як би ви прокоментували трагедію в Одесі?
- Мені важко коментувати такі страшні речі, ці жахливі речі. Більш мирне місто важко собі уявити. Там жила моя мама, я часто туди навідувався. Те, що в Одесі може таке статися, у мене в голові не вміщується.
- Як ви вважаєте, хто винний у тому, що відбулося?
- Сталася безжальна провокація. Хто її організував, сказати складно, дізнатися правду зараз дуже важко. Зі стріляниною на Майдані було те саме: хтось стріляв, але розібратися, хто саме, нова влада досі не змогла. Так і тут. І все ж я вважаю, що необхідно провести повне незалежне розслідування діяльності і бездіяльності силових структур 2 травня в Одесі. І не тільки в Одесі, а й в інших містах півдня та Сходу. Усюди, де некомпетентна поведінка правоохоронців призвела до загибелі людей.
- Але ж у конфлікті брали участь не лише провокатори і правоохоронці? Як вгамувати людей?
- Проблема у тому, що суспільство напружене, як ніколи. Люди ненавидять одне одного. Вони готові використовувати зброю. Натомість ми повинні навчитися жити у мирі, навчитися мирно співіснувати з тими, хто має відмінну від нашої думку. Дуже важливо – вирішувати усі проблеми законним шляхом, а не стріляниною і киданням каміння і коктейлів одне в одного.
- Що треба робити, щоб одеська трагедія не повторилася? Як не допустити такого в інших містах?
- Будь-якими шляхами зняти напруженість у суспільстві, уникати ескалації конфлікту. Я вважаю, що у найближчі дні слід утриматися від будь-яких масових заходів. Оскільки будь-яке зібрання людей, будь-який привід вороги країни можуть використати для провокацій. Неважливо, що це за привід, хай він буде найсвітліший. Після візиту в Одесу я спілкувався з головою Верховної Ради, говорив з черговим по Кабміну, намагався донести своє бачення причин трагедії і подальних дій.
Я впевнений, що нам потрібно пере форматувати уряд. Бо люди не вірять новій владі. Так само, як не вірять і правоохоронцям. Вести перемовини з такою недовірою надзвичайно складно. Потрібно, щоб в уряді з’явилися люди з півднея і зі Сходу, яких народ не буде сприймати як ворогів.
- Як переконати людей утримуватися від участі у масових заходах?
- Я думаю, варто говорити з тими, хто користується довірою городян у кожному окремому регіоні, місті…
- З ким саме? Можливо, ви назвете якісь імена?
- Таких людей - тисячі. Є директори заводів, голови районних адміністрацій, мери, яким довіряють жителі міст, за бажання можна знайти. Є ще культурні і інтелектуальні лідери – ті, до кого дослуховуються. Вони повинні переконати людей не ризикувати життями.
- Як ви думаєте, Україна зможе сама подолати свій внутрішній конфлікт? Хто міг би допомогти?
- Я думаю, нам необхідна міжнародна конференція. Крім того, ми повинні почати підготовку другого раунду міжнародних перемовин з врегулювання української кризи «Женева – 2». Нам буде дуже складно справитися з ситуацією без підтримки і посередництва світових держав. Я - за мирне врегулювання – у нас немає варіантів.
- Як ви вважаєте, чи ще є у нас шанси об’єднати країну? Що для цього треба робити?
- Шанси однозначно є. Що слід робити для об’єднання? Чути людей, сприймати їхню точку зору, робити кроки назустріч одне одному. Слід говорити про те, що нас об’єднує. По можливості, державі слід локалізувати радикалів, які розхитують човен, працюючи не на Україну, а на те, щоб нас розвалити. Україна – одна з небагатьох колишніх республік СРСР, яка змогла пережити кризу 1990-х без кровопролитного внутрішнього конфлікту. Невже зараз нам не стане мудрості зупинити розгортання громадянського конфлікту?
- Ви різко критикуєте політику уряду, який заморозив соціальні стандарти. Невже можна було інакше зменшити витрати бюджету?
-У 2010 році економічна ситуація була набагато гірша, ніж зараз, у 2014. У 2013 році відбувався хоч якийсь зріст економіки, а в 2009 падіння склало 15%. І тоді теж дискутували, як скоротити дефіцит бюджету, як зменшити видатну частину. Вже тоді ми вели дискусії з МВФ, вони вимагали заморозити соціальні стандарти, різко скоротити штат держслужбовців і багато чого іншого. Ми тоді відмовилися. Я впевнений, що це було правильно. На прикладі інших країн ми можемо переконатися, що ці заходи суворої економії скорочують внутрішнє споживання, країна тоді рухається по колу. Це свого часу сталося з Грецією, вона втратила близько 4% ВВП, безробіття у країні виросло до 27%.
- Які інші шляхи до наповнення бюджету ви пропонуєте?
- Є ще резерви, які слід підключати. Насамперед – бороться з корупцією. Друге – покращення інвестиційного клімату для розвитку бізнесу. Ці кроки можуть дати серйозний результат.
- Як ви собі бачите подальші перемовини з Росією? Чи вони можливі?
- Вони необхідні. Слід залишити емоції осторонь і вести прагматичний діалог на економічні теми. У стосунках з Росією треба відвести економіку вбік від політики. Ринок Росії, Білорусії, Казахстану — це приблизно 30% нашого експорту, втратити його не можна Вже зараз багато підприємств потерпає від того, що Росія заморозила контракти. Люди не отримують зарплатні, заводи переходять на 2-3-денний робочий тиждень. Базою для переговорів із Росією може слугувати те, що ми є членами СОТ, де діють певні правила. Якщо ж Росія не йтиме назустріч, доведеться шукати інші ринки. Але є й позитив: це змусить нас робити більш конкурентну продукцію, ми виграємо в технологіях.
- Чи варто зараз проводити референдум з питання російської мови?
- Це питання однозначно треба вже вирішити. Раз і назавжди, інакше спекулювати на ньому будуть ще довго. Я вніс пропозицію по законопроекту про мови. За цим законопроектом російська мова визнається мовою міждержавного спілкування, що дає їй можливість вільно функціонувати в межах країни, а людям - говорить з владою будь-якою мовою. Якби ситуація заспокоїлась, можна було б проводити референдум, але зараз це тільки піділлє масла у вогонь.
- Як ви ставитеся до ідеї федералізації?
- Щодо федералізації, то якщо вона потрібна лише для того, щоб мати право на відокремлення, – я проти. Бо так ми отримаємо дуже нестабільну країну, з постійною загрозою того, що сьогодні маємо в Криму, Донецьку, Луганську. Якщо в розумінні додаткових економічних й інших повноважень – це нормально. Бо сьогодні всі сидять і ждуть з Києва вказівок, дозволів, коштів. Позиція споживацька і патерналістська. Господарників у регіонах стає все менше – замість них потрібні «діставайла», які можуть тицьнути хабара й вибити гроші. Якщо ж кошти і повноваження передати на місяця, громада сама все рахуватиме, сама вирішуватиме, чи утримувати школу й дитсадок, чи об’єднати, чи купити автобус і возити дітей туди, де для них сучасніші послуги. У підсумку скажу, що я - прибічник децентралізації.
- Чи потрібні вибори Президента за такої нестабільної ситуації, чи, може, варто зробити паузу?
- Уявімо, що країна не провела виборів. Немає легітимного Президента. Країна й далі в ситуації нестабільності. Кому це вигідно? Я за те, щоб вибори пройшли вчасно. А одразу після цього слід буде призначити вибори до Верховної Ради. Нам потрібні і новий президент, і новий парламент.
Використані фото зі сторінки Сергія Тігіпка у фейсбук
