Президент України Петро Порошенко підписав указ про призначення довічних державних іменних стипендій громадянам, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність.
Відповідний указ від 23 серпня опублікований на офіційному сайті Президента України.
Цим указом Петро Порошенко розпорядився призначити довічну іменну стипендію житомирському письменнику-шестидесятнику ШЕВЧУКУ Анатолію Олександровичу.
Шевчук Анатолій Олександрович - український письменник-шістдесятник, новеліст, майстер психологічної прози, народився 6 лютого 1937 року у Житомирі в сімї шевця. Молодший брат Анатолія Шевчука — відомий український прозаїк і літературознавець Валерій Шевчук.
У 60-х роках Анатолій Шевчук, працюючи у Житомирській обласній друкарні, потай виготовляв лінотипний набір текстів, які львівський мистецтвознавець Богдан Горинь відвозив до Львова. Друкувався текст у майстерні одного львівського художника-ґрафіка. У 1965 Богдан Горинь був заарештований, але набір у Львові не знайшли. Анатолій Шевчук залишився поза підозрою. Однак набір статті «З приводу процесу над Погружальським» (про процес щодо підпалу Публічної бібліотеки в Києві) Шевчук закопав на березі річки Тетерів. На нього випадково натрапили підлітки і віднесли в КДБ. 23 травня 1966 року Анатолій Шевчук був заарештований. На слідстві він сказав, що машинопис статті знайшов у бібліотечній книжці, а набрав текст, щоб зробити брошуру, оскільки як книголюб колекціонує всілякі матеріали про бібліотеки. Цієї «легенди» Шевчук дотримувався до кінця. А коли стали виявляти його зв’язки зі Львовом — перестав відповідати на запитання. У жовтні 1966 року засуджений за ч. 1 ст. 62 КК УРСР до 5 років ув’язнення. Відбував покарання в таборах суворого режиму Дубровлагу у Мордовії. У таборах входив до націоналістичного українського товариства, яке складалося з повстанців молодих дисидентів. Передавав листи з описом життя в таборі, про постійні приниження і знущання над в’язнями. Один такий лист із табору №17, а також троє оповідань і уривки з листів братові, В'ячеслав Чорновіл вмістив до у збірки «Лихо з розуму» (1967). Після звільнення в 1971 році Анатолій Шевчук півроку перебував під офіційним наглядом як такий, що «не став на шлях виправлення». Фактично нагляд тривав аж до проголошення незалежності України.
Нині Анатолій Шевчук проживає у Житомирі.
