В умовах конфлікту на Донбасі та передвиборчої істерії більшість політичних сил довільно тлумачить інформацію, пов’язану зі сферою оборони країни. Особливо дістається лідеру «Громадянської позиції» (№ 27 у виборчому бюлетені) Анатолію Гриценку. Судячи з кількості замовної «чорнухи», олігархи бояться саме цього політика.
Наприклад, однією з тем для критики його діяльності є Дніпропетровський військовий госпіталь, який сьогодні опинився в руках російського державного банку ВТБ. Однак ніхто з критиків не каже, що в період, коли Гриценко був міністром оборони, були підготовлені і підписані базові рішення по будівництву на тій території сучасного високотехнологічного, оснащеного усім необхідним обладнанням госпіталю. І цей госпіталь мав залишитися у власності Міністерства оборони. Ось з цим він передав справу наступному міністру Юрію Єханурову. І як виявила Генпрокуратура, всі документи, які були підписані в період керівництва Міноборони Гриценко, були законні, правильні, і вигідні країні. Але після цього, в період наступного міністра, знайшлися люди, прокуратура знає їх прізвища, які змінили суть договору додатковими угодами, що дозволило передати в інші руки цей об'єкт. Тому сьогодні при бажанні генеральний та військовий прокурори можуть зупинити дію додаткових угод і забрати об'єкт назад в Міноборони. І таких замовних дурниць із наближенням дня голосування стає все більше й більше.
Виникає закономірне питання: яким же міністром оборони був Анатолій Гриценко? Наведемо тільки факти.
Анатолій Гриценко одним із перших рішень зупинив масове скорочення армії, яку до того зменшували по 75-80 тисяч осіб на рік.
Визначив сім загроз воєнній безпеці України. Сформулював для армії конкретні завдання, довів їх до кожного командира бригади і полку за підписом міністра – вперше за роки незалежності. Щоб кожен командир знав, як діяти на випадок будь-якої загрози.
Головним пріоритетом визначив бойову підготовку. Льотчики літали більше, ніж російські – по 70-90 годин на рік, штурмовики – 110 годин. В море виходило понад 20 військових кораблів і суден – більше, ніж міг виставити Чорноморський флот Росії. Аеромобільні війська виконували понад 20 тисяч стрибків з парашутом щороку.
На полігонах особисто перевіряв професійний рівень офіцерів – стрільбу з бойових машин, вогневу і фізичну підготовку – від лейтенанта-командира взводу до полковника-комбрига.
Рішуче боровся з корупцією. Усі структури Міноборони були позбавлені права торгувати майном. Солдати не будували дачі генералам. Хто з командирів порушував цей наказ – втрачав посаду. За знущання над солдатом, фінансові зловживання і хабарництво знімав погони і звільняв з армії без пенсії.
Запровадив прозорі використання бюджетних коштів і розподіл житла. Дотепер газета «Народна армія» публікує дані про кожну виділену квартиру. Міноборони було єдиним міністерством, яке в Інтернеті розміщувало інформацію про порушення разом із наказами міністра про покарання корупціонерів.
Змусив олігархів доплатити понад 200 млн грн за раніше укладені невигідні угоди і контракти. Це дозволило 2005-го року надати військовим у 2,7 разів більше квартир, ніж у 2004-му, збудувати для контрактників сучасні гуртожитки, кращі, ніж в арміях Польщі, Угорщини і Словаччини. За час перебування Анатолія Гриценка на посаді міністра, за рахунок реалізованого надлишкового майна Міноборони надавало службовцям Збройних сил по 5-7 тисяч квартир щорічно. Останні ж роки Міноборони надає лише 200-300 квартир щорічно…
Військові шпиталі отримали медобладнання більше, ніж за всі попередні роки незалежності. Укомплектував п’ять мобільних шпиталів, перевірив їх у дії підняттям по тривозі і маршем на відстань 820 кілометрів. Були введені у дію три санітарних вертольоти та медичний літак Ан-26 «Віта».
Було розроблено програму створення Сил спеціальних операцій, введено в дію наказом міністра в грудні 2007-го.
Запроваджено 4 програми з розробки власних ракетного комплексу «Сапсан», автоматизованих систем управління видів ЗСУ, військово-транспортних літаків АН-70, багатоцільових кораблів типу «корвет».
Запровадив перехід на стандарти Північно-Атлантичного альянсу. Ввів систему забезпечення Збройних Сил за стандартами західних країн, коли солдатів звільняють від необхідності займатися невластивою для військової служби роботою – працювати на кухні, прати обмундирування.
Збільшено рівень грошового забезпечення солдат строкової служби втричі, контрактників і молодших офіцерів – удвічі. Чисельність генералів скорочено до норм армії європейських країн.
Був єдиним міністром, який розмістив номер свого мобільного телефону в Інтернеті.
Цитати:
«Ґрунтовна освіта, знання сильних та слабких сторін Збройних Сил, навчання в США помогли Анатолію Гриценку оновлювати армію за кращими світовими зразками. Після Гриценка змінилося вісім міністрів оборони. Іноді цю посаду обіймали антиукраїнські посадовці, які розвалювали військо. Однак українська армія є. Вона довела здатність захищати країну. Досі офіцери згадують Анатолія Степановича як вимогливого професіонала та людину залізної волі», - Микола Нещадим, генерал-лейтенант запасу.
«Анатолій Гриценко має довіру в армії серед простих солдат і офіцерів. Це людина, яка активно та успішно впроваджує в життя реформи. Гриценко має тільки позитивні відгуки і всередині країни, і ззовні, причому як зі Сходу, так і з Заходу», - Валерій Чалий, у 2007 році - директор міжнародних програм Центру Разумкова, нині -заступник голови Адміністрації Президента.
Прес-служба Анатолія Гриценка
