Вибори закінчились, перегони вже почали забуватись, залишились — справи: буденні та святкові, термінові та важливі. Саме про справи та діяльність, а також свята та подарунки ми зустрілись поговорити з депутатом Житомирської міської ради Валерієм Онопрієнком.
Валерію Васильовичу, вітаю Вас. Приємно знову зустрітись, вже не в такий метушливий час, як вибори. Відразу хотілося б трохи про минуле: як передвиборчі перегони вплинули особисто на Вас? Чи змінилось Ваше ставлення до справ?
Якщо Ви питаєте щодо набуття – то так, я отримав неоціненний досвід та величезну підтримку від людей.
Як і раніше, я буду просто робити свою справу: сумлінно та наполегливо, незважаючи ні на що. Тим більше, попереду – Новий рік, Різдво, а отже час добра та подарунків. У святковий період справ чи не найбільше.
Звісно, Новий рік асоціюється насамперед з подарунками. А які подарунки та кому зазвичай даруєте Ви? Можливо, вже подаровано щось? Адже свято Святого Миколая вже пройшло…
Так, звичайно, подарунків вручено вже багато. І це тільки початок, бо дарувати навіть приємніше, ніж отримувати. Дітям навчальних закладів мого підшефного мікрорайону Малікова, дітям інших навчальних закладів міста, малозабезпеченим та багатодітним родинам було роздано більш ніж 3000 квитків на новорічні ранки з цікавою виставою від нашого Житомирського академічного театру. Понад 700 святкових подарунків отримали діти на відкритті новорічної ялинки у мікрорайоні Малікова, не залишились без подарунків і наші спортсмени — боксери та плавці.
До новорічної ялинки на Малікова ми ще повернемось. А щодо боксерів та плавців: чому саме цим спортсменам така увага?
По-перше, я підтримую всі види спорту, які «забирають дітей з вулиць». По-друге, я президент Житомирської міської федерації боксу – тому про проблеми хлопців і їх бажання знаю «з перших вуст»; тим більше, що в цьому турнірі брали участь наймолодші вихованці. А Федерацію плавання в нашій області намагаюсь підтримувати постійно, це мої давні друзі, в гості до яких на змагання завжди приходжу із задоволенням. Ну, а хто ж ходить у гості без подарунків…
Нещодавно Ви взяли участь у благодійному дефіле, де діти з особливими потребами демонстрували одяг, у тому числі й новорічні костюми. Це так?
Так, я був радий, коли мене запросили на цей захід. З організацією «Все робимо самі», яка опікується такими дітьми і проводила дефіле, співпрацюємо давно. Намагаюсь не пропускати жодного благодійного заходу, які вони проводять. Адже дітям з особливими потребами необхідна особлива увага. На дефіле мав честь стати меценатом і подарувати вбрання дитині – хоча б таким чином принести їй новорічну радість… Перефразувавши вислів Михайла Кульчицького :«Самое страшное в жизни – это быть успокоенным…», я кажу: «Самое страшное в жизни – это быть равнодушным!» І це дефіле нікого не залишило байдужим.
Повертаємось до Малікова. Що це за «диво дивне» — новорічна ялинка у якомусь невеликому мікрорайоні? Тим більше, чули, що вже не перший рік...
Так, дійсно, вже сьомий рік у нашому мікрорайоні встановлюється новорічна ялинка: з урочистим відкриттям, новорічними піснями та різдвяними колядками, власне, стільки, скільки люди обирають мене депутатом-мажоритарником. Діти самі роблять прикраси. Всі з нетерпінням чекають на її встановлення: бо це ж не тільки святковий «атрибут» мікрорайону, а й місце зустрічі, спілкування, де люди можуть розділити радість свята…
Чия це була ідея? Розкажіть історію цієї ялинки.
Ідея, я впевнений, була у багатьох. Одного разу я просто взяв і зробив, і моє починання знайшло підтримку у сусідів. Взагалі на Малікова ми живемо однією великою родиною: разом вирішуємо проблеми, разом зустрічаємо свята… А новорічна ялинка у мікрорайоні вже стала традицією, порушити яку я вже не просто не хочу, але й не маю права.
Ви заговорили про родину. Новий рік – родинне свято. Як Ви зустрічатимете Новий рік? Подарунки вже підготували?
Тільки у родинному колі, це навіть не обговорюється. Ми багато працюємо, тому мало спілкуємось і буваємо разом: нам бракує вільного часу. Тому новорічні й різдвяні свята – це наш час, час, коли ми можемо бути разом – всією родиною… Безумовно, у новорічну ніч на мешканців мікрорайону та гостей очікують подарунки. Що саме – не скажу, нехай це буде сюрпризом.
Що Ви побажали б українцям на Новий рік?
Мабуть, буду банальним. Але, насамперед – миру, здоров’я, єднання та взаєморозуміння. Любіть один одного, будьте щирими, вдячними та вмійте радіти кожному дню! Робіть добро і не чекайте на подяку, вдячність сама знайде вас або вашу родину! З Новим роком та Різдвом Христовим!
Прес-служба Валерія Онопрієнка
