Ще рік тому товари з українською символікою було доволі складно знайти, тому що вони фактично не вироблялися для масового використання. Невеликим виключенням були хіба що державні стяги, і то вони вироблялися незначними обсягами, в тому числі, за неофіційною інформацією, у Китаї. В Україні ж такий товар, як і багато інших, випускати було, певно, не вигідно. Однак ситуація кардинально змінилася під час революційних подій минулого року, коли зародився попит на все, що має українську ідентичність. Тоді фактично з кожним днем все більш модним ставав жовто-блакитний колір, почалося використання великих державних прапорів, маленьких прапорців, стрічок тощо. Весна-літо 2014 року: анексія Росією Криму, військова агресія на Донбасі. Попит на вказаний товар зростає ще більше і розпочинається формування відповідного ринку.
«Якщо порівняти осінь 2013 року з аналогічним періодом поточного року, то попит на товари з українською символікою в Житомирі зріс вдвічі, хітом продажу стала футболка з відомим образливим написом для Путіна. В Житомирі вказані футболки нерідко купувалися по декілька штук – це наші люди їхала в Росію, в гості до когось і в якості подарунка, ризикуючи, брали ці футболки. А ось в Бердичеві хітом продажу стала дитяча вишиванка. Вона купувалася масово перед святом Першого вересня», - розповідає Тетяна Білоус, власник спеціалізованого мережевого магазину з українською тематикою.
Хто покупець
Магазини товару з українською символікою специфічні. Це не продуктові крамниці, куди ми звикли заходити фактично щодня. Щоб придбати товар - національний символ потрібно дві речі. Перше – бути патріотом України, друге – треба зважитися на таку покупку.
Молодь – чи не найбільша частка покупців, близько 40%. Часто в молодих людей немає зайвих грошей, але вони хочуть придбати навіть якусь дрібницю з національною символікою: зошит чи щоденник з тризубом, жовто-блакитну стрічку до сумки тощо. Типовими стали зворушливі картини в таких магазинах, коли малолітня дитина просить маму купити український прапорець. Інші 40-45% покупців – це люди середнього віку, 35-40 років. Вони часто заходять в магазин сім'єю, уважно розглядають товар, роблять більш пристойні покупки. А ось пенсіонери складають від сили 2-3% покупців. Літні люди рідко заходять в такий магазин, мало купують. Хоча виключення з цього правила, звісно, існують. Адже серед патріотів є і пенсіонери, і далеко не вся молодь проявляє любов до українського.
Що за товар
Асортимент товару-національного символу сьогодні показово широкий: близько півтисячі найменувань. Характерно, що продукція ця тільки вітчизняного виробництва, частина її виготовляється на промисловій основі.
Добре представлені вишиванки: жіночі, чоловічі, дитячі, для новонароджених на христини. Виробництво – Закарпаття і спеціалізована фабрика в м.Тернопіль. Інший різновид патріотичного одягу – футболки з написами, виробництво – м. Хмельницький. Чільне місце займають оригінальні жіночі сукні знову ж таки з українською символікою. Значно ширшим став асортимент прапорів. Виробляються державні стяги різних розмірів в Харкові. В асортименті також є сумки, орнаменти «автовишиванки», ручні вироби з бісеру та полімерної глини.
Чимало товарів ще в розробці, а деякі з вже існуючих переживають друге народження: осучаснюються під нині існуючий запит. Приклад останнього – чорна сукня для жінок: красива, елегантна модель, яка має вишивку. Повертається мода і на українські хустки 1960-70-х років. Зараз такі хустки використовуються дівчатами-патріотками в якості шалі.
До товарів з національною символікою висуваються вимоги, в тому числі специфічні. Ясно, що продукція має бути якісною. Крім того, вона мусить нести духовне навантаження, не суперечити нормам української моралі. Якщо це вишиванка, то вона має бути вишиванкою, а не костюмом для стриптизерши. Зараз, де речі, з'явилася певна проблема, коли національну символіку часом «ліплять» там, де вона зовсім не потрібна. Приклад – фарбування смітникових баків в жовто-блакитний колір. Національний символ має використовуватися там, де потрібно, а не де завгодно. Товар з національною символікою має зігрівати душу.
Сергій Ткачук для Житомир.info
