Башта і сьогодні повністю функціонує, і має статус архітектурної пам'ятки місцевого значення, - повідомляє інтернет-портал Велика Україна.
Музей представляє історію розвитку системи пожежогасіння і протипожежної техніки у Житомирі та області та демонструє фільми, що пояснюють причини пожеж.
На початку 20 століття в Житомирі за рік в середньому траплялося близько п'ятдесяти пожеж, збитки від яких становили десятки тисяч рублів. Поява в Житомирі першої пожежної команди відбулося в 70-і роки 19 століття. Вона налічувала в той час п'ятдесят чоловік. У той час, на жаль, у пожежників деколи просто не вистачало потенціалу для боротьби з вогнем. Позначалося також відсутність в місті найголовнішого атрибуту пожежної охорони – каланчі (спостережної вежі).
У історичній довідці управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області знаходимо, що наприкінці 70-х років 19 століття на озброєнні Житомирської пожежної команди було 46 коней, 16 рукавів, 7 труб, 6 драбин, 14 діжок, 30 відер, 12 багрів (багор -довгий дерев'яний або металевий держак з металевим вістрям і загнутим назад гаком – ред.) та 38 сокир.
Житомирська пожежна вежа наприкінці 70-х років 19 століття. Фото з сайту управління ДСНС у Житомирській області
Сучасний вигляд пожежної вежі
Життя житомирських пожежників було надзвичайно важким. Заробітна платня становила 12 крб. Трудовий день починався о 5 годині ранку і тривав 15-16 годин. Змінного одягу не було, і часто, повернувшись з пожежі в мокрому одязі, вогнеборці знову виїжджали гасити вогонь. Жили пожежники в переповненій сирій казармі, в антисанітарних умовах. Тільки один раз на тиждень їм дозволялось відлучитись на 3 години з території, щоб помитись в бані.
Також пожежники виконували різноманітні брудні роботи: чистили вулиці від сміття та снігу, виловлювали бродячих собак та кішок, прибирали у дворі губернатора, збирали трупи.
Найбільша пожежа в Житомирській області трапилася в 1881 році, - зазначається у публікації. За 15 хвилин в цирку міста Бердичева загинула 301 людина. Більшість пожеж у Волинській губернії, центром якої був Житомир, виникала внаслідок густої забудови міст і сіл з легкозаймистих будівельних матеріалів. Найменше загорання дерев’яного будинка під соломою миттєво перекидалось на сусідню солом'яну стріху.
У 1894 році пожежна команда міста була поділена на дві частини. Одну розташували на вулиці Базарній, в спеціально придбаної для цього випадку садибі, другу - на вулиці Іларіонового, в садибі, що належала брандмейстерові Злоторовічу, який стояв на чолі міської пожежної команди більше 30 років. В 95 році 19 століття на Базарній вулиці звели вежу, яка служить пожежникам до сьогоднішнього часу. Надалі в місті організували і третю пожежну частину, яка розташовувалася на Мальованці. Однак на початку минулого сторіччя будівля пожежної охорони на Мальованці згоріло.
Першим брандмейстером (начальником пожежної команди – ред.) Житомира був Золотаревич, а після нього до 1924 року - Осипов, Каторжинський, Ляпидевський. В ті часи одним із визначних місць Житомира була пожежна каланча із сигнальними флагштоками, що піднімалися над нею. Десятиліття каланча була найвищою точкою міста, звідки проглядалися не тільки околиці, але й села, що знаходились поблизу. Зверху несли цілодобове чергування пожежні спостерігачі, які подавали сигнал про пожежу.
На сьогодні Пожежна вежа є одним з найцікавіших пам'яток Житомира, яке відвідують житомиряни та гості міста.
Як повідомляв Житомир.info, будівля Житомирської мерії була зведена у 1900 році, а у 1973 році замість недоречного слухового вікна на фасаді встановили головний міський годинник.
Фото Андрія Дідківського
