За часів Януковича претендент на посаду міг не мати фаху або досвіду роботи – головне, щоб він був з Донецька. Сьогодні Донецьк уже не актуальний, та регіональний принцип підбору кадрів нікуди не зник. Наприклад, нових менеджерів для української оборонки шукають і знаходять виключно на Херсонщині.
«Слідство.інфо» вже розповідало про афери на Київському бронетанковому заводі. Державне підприємство заплатило десятки мільйонів гривень трьом комерційним фірмам за неіснуючі корпуси для БТРів. Згодом КБТЗ, за всіма ознаками, переплатив 600 тисяч гривень за чотири двигуни для бронетехніки, на чому заробила фірма-прокладка, що торгує м’ясом. Нещодавно громадськість дізналася про фінансові оборудки на іншому бронетанковому заводі – Житомирському. Суд встановив, що керівники державного підприємства «розпиляли» майже 18 мільйонів гривень.
Керівників з Житомирському заводу, які розтринькали державні гроші, звільнили. Виконувати обов’язки директора оборонного підприємства призначили такого собі Михайла Мосіна. В «Укроборонпромі», до якого структурно належить ЖБТЗ, йому одразу зробили гарну рекламу.
«Относительно талантов Миши Мосина считаю, что его назначение абсолютно правильное, абсолютно системное и абсолютно оправданное», - заявив перший заступник директора ДК «Укроборонпром» Сергій Пінькас.
Мабуть, у державному концерні сподіваються, що новий директор наведе на підприємстві лад і покладе край корупційним оборудкам. Та у «Слідства.Інфо» є факти, що можуть свідчити про протилежне: Михайло Мосін скоріше створює схеми, аніж руйнує їх. Його менеджерські здібності добре пам’ятають у рідному Херсоні.
«С бывшим руководителем Мосиным, когда он пришел, было нормально. Потом мы посмотрели – получается воровство. Мы определили, что они воруют. Деньги не выплачиваются, а уходят налево, направо», - розповідає слюсар КП «Херсонелектротранс» Віктор Дяченко.
Михайло Мосін
У 2011-му Михайло Мосін очолив КП «Херсонелектротранс», яке забезпечувало обласний центр електротранспортом – тролейбусами. Його працівники називають дворічний період керівництва «талановитого менеджера» як час найбільшого занепаду підприємства. Щоб домогтися виплати зарплатні, транспортники кілька разів вдавалися до страйку.
При Мосіні «Херсонелектротранс» швидко накопичував борги. Було розпочато процедуру банкрутства комунального підприємства, розповідає його нинішній директор Олексій Рибак.
- Підприємство ми прийняли в кінці жовтня 2013 року. По-перше, воно було в процедурі банкрутства. По-друге, все майно підприємства арештоване. Перед Пенсійним фондом великі борги. Приблизно на рівні 7 мільйонів гривень.
Та навіть у скрутний для підприємства час його колишній очільник думав не про те, що Херсон може залишитися без електротранспорту. Він більше дбав покращення для себе.
«Є підприємство, яке поки що не реагує на наші листи, на якому знаходиться 16 електродвигунів з нашого підприємства. Поки ще ми їх не забрали назад. Є певна переписка, але вони поки ще не віддають. Віддавали, можливо, для ремонту, але договору про ремонт не існує», - каже Рибак.
«Слідство.інфо» дізналося назву загадкового підприємства, якому без договору віддали тролейбусні двигуни. Це ТОВ «Ремпривод». Його засновники – родина Мосіних, зокрема, й сам Михайло Сергійович.
За схожою схемою ремонтувалися й міські контактні лінії. За паперами далеко не дешеві роботи начебто виконувала київська фірма «Печерськ-інвестбуд». Насправді ж – працівники самого «Херсонелектротрансу». За ЦЕ «покращення» Михайло Мосіна судили.
«Слідством було встановлено, що керівник підприємства Мосін наприкінці 2012 року вніс до документів про виконання договірних зобов’язань з приватним підприємством «Печерськ-інвестбуд» завідомо недостовірні відомості. Мосіна було засуджено за ст. 366 ч.1 Кримінального кодексу України», - розповів начальник відділу прокуратури Херсонської області Юрій Черкашин.
За вироком суду від шостого жовтня, Михайло Мосін не мав права цілий рік обіймати керівні посади. Та оскільки в нього неповнолітні діти, він потрапив під амністію. А тут якраз з’явилося непогане вакантне місце в структурі «Укроборонпрому».
Повністю статтю читайте тут
Ярослав Чепурний, Олег Оганов, Миколаївський Центр журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»
