Історія знає багато прикладів того, як студенти змінювали напрям розвитку суспільства. У всі часи саме молодь була рушійною силою революції. Не дивлячись на те, що студенти активно підтримали ідею Євромайдану та першими взяли на себе головний удар, дехто й досі не вірить, що молодь має достатньо сили та знань, аби змінити країну.
Олександр Шевчук – активіст, громадський діяч, керівник Житомирського відділення «Студентської координаційної ради», молодіжний лідер Житомира. Не дивлячись на те, що юнаку лише 21 рік, йому вистачає часу навчатися та змінювати Житомир на краще.
– Олександре, розкажіть, з чого розпочалась Ваша історія?
Моя історія розпочалась з того моменту, як я став студентом. До цього я не так активно займався громадською діяльністю. Але вже на першому курсі зрозумів, що молодь може впливати на безліч факторів. Революція Гідності змінила мою свідомість, підняла мене на боротьбу проти незаконного режиму. Саме Майдан об’єднав велику кількість молодих людей, змінив їх бачення щодо майбутнього України та стимулював до активного формування нового молодого суспільства.
Сьогодні ми вже розуміємо, чого хочемо в майбутньому, куди рухаємось та даємо собі раду в тому, що все залежить від нас: якщо ми не змінимось, то нічого не зміниться.
– Як виникла ідея створити координаційну раду для студентів?
«Студентська координаційна рада» виникла в Києві на Майдані. Після побиття студентів, 1 грудня, ми зібралися студентським активом з усієї України. Саме тоді вирішили сформувати рух, який буде надалі координувати організовані дії молоді.
Так сталося, що мене обрали представником від Житомира, після цього уже в нашому місті ми почали проводити масові заходи, об’єднувати студентів в рушійну силу. Коли ми звільнили Міністерство Освіти, багато хто казав, що ми його захопили, але це не так. Ми його очистили та передали новому Міністру освіти і науки Сергію Квіту.
– Чи пам’ятаєте Ви свій перший проект?
Перший проект, який ми організували називався «За філіжанкою кави». Ми хотіли, щоб студенти мали змогу поспілкуватися з відомими та непересічними житомирянами. Молодь, котра лише зараз формує своє бачення майбутнього, мала змогу поспілкуватися з людьми, які вже чогось досягли та мають безцінний досвід. Саме тоді я побачив, що в Житомирі студенти надзвичайно активні, вони із задоволенням брали участь у проекті, долучалась до розмов.
– Які ідеї та проекти Ви втілюєте в життя сьогодні?
На сьогоднішній день ми починаємо працювати над тим, щоб закликати молодь брати участь у політичному та громадському житті міста й країни. Спільно з Всеукраїнською координаційною радою ми розробили проект «Роби вибори». Його мета – збільшити кількість молоді, котра прийде та віддасть свій голос на виборах.
Молодь може надзвичайно багато, але вона боїться брати відповідальність за отриманий результат. Якщо ідея проекту втілиться, тоді думка молодих людей буде братися до уваги, адже зараз, на жаль, нашу долю вирішують пенсіонери.
– Розкажіть про проект «Майбутнє в наших руках», до якого Ви нещодавно долучились.
Ідея проекту «Майбутнє в наших руках» була сформований на передодні Міжнародного дня захисту дітей. Цей захід доволі простий – зібрати допомогу дітям з обмеженими можливостями. Два дні в ТРЦ «Глобал» та біля Мистецької алеї на вул. Михайлівський ми розміщували банер, щоб сфотографуватися. Всі бажаючі могли пожертвувати певну суму коштів та отримати на згадку фото, для того, щоб усвідомити, що вони справді комусь допомогли.
– Як змінилося Ваше життя з початком війни на Сході України?
Кардинально. Багато моїх друзів зараз воюють на Сході, мої ровесники служать у 95-ій аеромобільній бригаді. Вони щодня ризикують своїм життя, щоб ми спокійно жили та займалися своїми справами. Це усвідомлювати надзвичайно важко.
Коли війна завершиться, то в нас буде багато роботи. Потрібно починати докорінно змінювати систему вже сьогодні. Ті люди, які віддали своє життя за Україну, зробили це не просто так. Вони хотіли, щоб країна була незалежна, а наше завдання не забути їх героїчний подвиг та в світлу пам'ять героїв змінити Україну на краще.
Нинішня влада вже показала, що не може робити кардинальних змін, адже звикла до старого ладу. Тому вся відповідальність лягає на плечі молодих небайдужих людей, які не бояться змін.
– Олександре, які у Вас плани на майбутнє? Чим далі будете займатися?
Спочатку я хочу максимально навести лад у Житомирі. Якщо люди повірять у мене, зрозуміють, що молодь може справитися з проблемами та з розумом підійти до їх вирішення, то я буду подавати свою кандидатуру на вибори до міської ради.
– Як вам вдається поєднувати навчання та громадську діяльність? Як Ви все встигаєте?
Громадська робота не забирає настільки багато часу, як здається. Потрібно просто відноситись до всього відповідально, правильно розподіляти час та отримувати задоволення від того, що робиш. Якщо виставити правильно пріоритети, розписати свій день, то на все знайдеться час.
– Щоб ви побажали своїм ровесникам?
Не бути байдужими! Я б дуже хотів, щоб молодь прокинулась від сну та активно долучалася до громадського життя у Житомирі. Своїм одноліткам я б побажав не боятися та бути більш рішучими.
Інтерв’ю провела Оксана Безсмертна
