4 машини у центрі селища Попільня готові вирушати на Схід, хоч місяць тому вони були металобрухтом. Силами простих людей техніку відновили умільці із трьох сіл. Передадуть її бійцям 26-ї та 30-ї бригад.
«Залучалися всі небайдужі. Підходили, той фарбував, той ліпив. Хто що міг - те й робили. Той ключа приніс, той ще щось. І таким чином ми зробили», - розповідає підприємець Сергій Несенюк.
«Одні купляли машини, можна сказати, метал брали. Коли ми їх тягнули, везли, всі сміялися: з того нічого не буде, ви возите металолом, але на сьогодні, слава Богу, подивитися на ці машини - це ніхто б не міг подумати. Є старенькі люди, їм по 80 років, здають кожен місяць зі своєї пенсії по 300-400 гривень. Було таке, що бабуня виносить банку сала, каже, я переб'юся на олійці, а ви передайте хлопцям. На превеликий жаль, ми зверталися до нашого депутата Ревеги. Ми зверталися три рази для допомоги, щоб купити запчастини, на превеликий жаль, нам було відказано. Нам обіцяли, але по сьогоднішній день віз і далі там», - каже військовий капелан отець Михайло.
А священик з Баранівського району отець Юрій два місяці тому віддав на потреби військових власну машину. Тепер закликає інших не опускати рук і допомагати армії.
«Україна наша обов'язково переможе. Я в це свято вірю. Іншого бути не може, але кожен з нас повинен вкласти свою часточку у цю перемогу. Кожен з нас», - каже отець Юрій.
Найближчими днями з Попільні відправлять ще три машини, робота над ними майже закінчена. У ремонтному боксі лагодять автомобіль для саперного підрозділу 95-ї бригади. Запчастини купує родина підприємця, майстер за роботу грошей не бере.
«Необхідно зробити капітальний ремонт, починаючи з ходової і закінчуючи двигуном і бронюванням кабіни і всіх агрегатів, важливих для життєздатності цієї техніки. У важкий момент треба допомогти державі. Люди різні бувають, ті кажуть: а що нам держава дала? А що ти державі дав - треба теж питати», - каже підприємець Віктор Корнієнко.
До відправки техніки готуються і господині із сусідніх сіл. Найстарша волонтерка - 85-річна Надія Микитівна гостинці для військових готувала усю ніч.
«До 11 вечора вчора пекли пиріжки, дві печі спекли. З вишнями, яблуками, абрикосами. Ватрушки з корицею хороші. Хай їдять на здоров'ячко, але нехай тільки будуть живенькі», - не стримує сліз Надія Онопрієнко.
«Ми печемо здоби, солимо огірки, сало перекручуємо з часником, що нам хлопці заказують. Серветки, одноразові станки для гоління. Ми нічого не жаліємо», - показує гостинці мешканка села Почуйки Галина Червонюк.
«Коли печемо пиріжки, починаємо ми свою роботу із молитви. Звертаємося до Бога, щоб благословив, щоб наші пиріжки були чудові і чарівні. Як вони з'їдять, то їх куля не візьме», - додає Тамара Хрущ.
За рік війни господині вже вивчили смаки бійців. Вони пишаються прапором, який подарували військові, і чекають своїх героїв вдома з перемогою.
