Стартувала виборча кампанія: депутатів місцевих рад та й, зрозуміло, мерів. Місто Житомир – не виняток.
«Я справді не програв ці вибори. Я переміг, причому з великим відривом»
Баталії навколо крісла мера Житомира останнім часом вирували далеко не казкові. І що характерно: практично завжди боротьба за це крісло велася, як кажуть, на межі фолу.
Про використання адміністративного ресурсу в такого роду справах зайвий раз і говорити не варто, бо цей рудимент, пережиток недавнього минулого, якщо судити з настроїв у суспільстві, може бути застосований і в нинішній кампанії. У будь-якому разі, поки у нас не відбулася повноцінна демократія, будь-яка виборча кампанія може легко перетворитися на розправу над конкурентом.
Заглибимося в недавню історію і згадаємо найбрудніші гонки житомирського мера, а саме 2006 рік.
Головним конкурентом чинного мера Георгія Буравкова була представниця «Нашої України», яка позиціонувала себе як прихильниця тодішнього Президента В. Ющенка – Віра Шелудченко. Остання зрештою й зайняла крісло мера. Однак Георгій Буравков досі не вважає себе переможеним. Ось що він розповів з приводу тих не дуже далеких і повчальних подій.
«Я справді не програв ці вибори. Я переміг, причому з величезним відривом. Але завдяки «потрібному» підрахунку голосів житомирським мером стала Віра Тимофіївна, – розповідає Георгій Буравков. – І така ситуація пояснювалася дуже просто».
Це був час, коли буйно процвітало кумівство
«За кілька років до цього, у 2004 році я активно, одним з перших міських голів, підтримав «помаранчеву революцію». Я опинився поруч на сцені Майдану з тодішнім кандидатом у Президенти України Віктором Ющенком, – продовує Георгій Буравков. – І так вийшло, що нас удвох показували по всіх світових каналах протягом півгодини. Точніше, показували Ющенка, а я був для нього ніби фоном. І відтоді у мене почалися проблеми: з одного боку – ненависть прибічників Януковича, які програли, з іншого – ревнощі «революціонерів».
Це був час, коли буйно процвітало кумівство. Самі судіть: у 2006 році біля керма області перебувала губернатор Ірина Синявська – кума Віри Тимофіївни, а обласне УВС очолював Михайло Климчук – чоловік Синявської. Синявська, до слова, у цей період балотувалася до обласної ради від «Нашої Україна», а Шелудченко від неї ж у мери. Ось така була ситуація навколо виборів.
Синявська стала головою обласної ради завдяки активній підтримці регіоналів, а пізніше і зовсім покинула «помаранчевих», стала членом «Партії регіонів».
Основний маховик адмінресурсу включився вже під час підрахунку голосів, адже важливо не тільки як голосують, а й як рахують. І підрахували...».
Ось витяги із заяви голови територіальної виборчої комісії А. Симонова до Генерального прокурора України:
«26 квітня 2006 року о 5:00 ранку під тиском представників партії «Народний союз «Наша Україна» було складено протокол про встановлення результатів виборів Житомирського міського голови. При цьому не враховувався той факт, що по 14 виборчих дільницях за постановами судів і комісії вибори були визнані недійсними і на них необхідно було проводити повторне голосування.
Окрім того, на момент складання незаконного протоколу проводиться повторний перерахунок голосів по 95 виборчих дільницях».
У Житомирі було два міські голови
«Незважаючи на рішення судів, один із членів комісії, представник «Нашої України» Андрій Кот, який раніше незаконно відкрив сейф, зірвавши пломбу, не маючи на те законних повноважень, оголосив Віру Шелудченко мером Житомира. Віра Тимофіївна того самого дня на сесії міської ради прийняла присягу, – продовжує Георгій Анатолійович. – Хоча рішення комісії з даного питання не приймалося. А далі, уже як міський голова, незаконно поміняла членів комісії, підтасувавши результати волевиявлення житомирян. І нова комісія таким чином затвердила ці результати. Таким чином у місті на той момент було два міських голови – я і Шелудченко. Легітимна комісія прийняла рішення про проведення повторних виборів мера Житомира. І це рішення підтвердила центральна виборча комісія, яка призначила дату повторних виборів.
Судові перипетії тривали близько року. Суди виносили рішення про порушення кримінальних справ стосовно цих членів комісії, але справи так і не були порушені. На мене ж почали шукати компромат: у вересні–жовтні 2006 року обласне КРУ провело ревізію моєї роботи на посаді міського голови. Та не знайшла нічого такого, за що мене можна було б притягнути до відповідальності. Однак ніяких зауважень за період з 2002 по 2006 рік виявлено не було, як не старалися. Раніше, під час моєї виборчої кампанії 2002 року, вже була спроба порушення кримінальної справи за кредитування по лінії ЄБРР під гарантію уряду України групи підприємств «Інтерстиль» у період 1995–1996 роки, директором і власником яких я був. Тоді 23 квітня 2002 року прокуратура Житомирської області винесла постанову про відмову в порушенні проти мене кримінальної справи. Прокуратура констатувала той факт, що цивільно-правові відносини між НБУ та «Інтерстиль» підвідомчі господарському суду».
Є надія, що мер Житомира буде не призначений, а обраний
«Попри це 17 листопада 2006 року прокуратура Житомирської області знову порушила проти мене кримінальну справу – за фактом того самого кредиту середини 90-х. Того ж дня я був оголошений до міжнародного розшуку – тільки для того, щоб вигнати мене з Житомира», – розповідає Георгій Буравков. – Близько 4 років я жив у Києві, із дітьми, які тоді навчалися у вузах. І весь цей час сам або через свого представника продовжував боротьбу в судах за відновлення мене на роботі в якості міського голови. Я відмовився від судової тяганини за крісло мера тільки після того, як на виборах 2010 року житомирським міським головою був обраний Володимир Дебой, який, не тільки на мою думку, але й на думку багатьох житомирян, був не обраний, а призначений, але вже Партією регіонів. І першого березня 2011 року Вищий адмінсуд України поставив крапку в цій суперечці.
Що ж стосується кримінальної справи, то вона зараз вже не одна. І суперечки тривають. До слова, зараз немає кримінальних справ, вони за новим КПК називаються «кримінальне провадження», тобто кримінальними виробництвами.
Отже, 19.03.2015 за рішенням суду до ЕРДР внесено кримінальне провадження щодо слідчого прокуратури Житомирської області за фактом мого незаконного затримання, 23 квітня цього року розпочато розслідування за фактом незаконного пред`явлення мені підозри тим же слідчим прокурором. І ще ряд виробництв внесені до ЕРДР, вони пов'язані з неналежним виконанням деякими працівниками облпрокуратури своїх службових обов'язків. Ці виробництва об`єднали в одне, і я офіційно є в них потерпілою стороною.
Я сподіваюся, що цього року мер у нашому місті буде не призначений в Києві, а все ж таки обраний житомирянами. І вплив на перемогу адмінресурсів буде мінімальним, бо вибори проходитимуть у два тури, але не можна не врахувати, що можливий і підкуп виборців», – підсумував Георгій Буравков.
