Вони привертають до себе увагу перехожих лише тим, що грають у шахи в центрі Житомира. Ці двоє чоловіків завжди знайдуть час, щоб зіграти партію і хоч якось урізноманітнити свої будні.
«Ми збираємо пляшки, папір, газети. Все збираємо. Життя не склалося, родини нема», – каже один з гравців Володимир Хамайдюк.
Володимиру 47. Його другу 55. Він не захотів представлятися, але розповідає, як опинився на вулиці і чому змушений жити у підвалах.
«Я виріс у Житомирі, все життя прожив, працював на ЗМК, на заводі продтоварів працював. Сам – зварювальник. Ну, а потім мене ошукали і відібрали хату. Разом з Володею відсидів термін у Коростенській виправній колонії №71. У мене перевищення самооборони, дали мені три роки».
«А я закінчив перше училище Житомирське на маляра-штукатура. Пройшов час, сів на 5,5 років. Але мене виправдали, я тільки 3 роки відсидів», – додає Володимир Хамайдюк.
У Володимира є дах над головою, втім, чоловік жаліється, що стикається з тими ж проблемами, що і безхатченки.
«Ображають, кожен образити хоче: ви бомжі, ви такі, сякі, і що тільки не наговорять на нас. Я сам хочу заробляти. Хочу десь щось зробити. Я можу працювати, можу фізично, але я два рази працював, мене два рази обдурили – нічого не заплатили», – нарікає Володимир.
Чоловіки зізнаються: їм зустрічаються і добрі люди. Гральну дошку і шахи їм дає підприємець, чий офіс знаходиться неподалік.
«Тимур – така людина, що просто пояснити неможна. Людина, яка завжди піде тобі назустріч, завжди може допомогти, грошей позичити, і навіть нагодувати», – розповідають чоловіки.
Грати в шахи просто неба ці двоє друзів планують, допоки дозволятиме погода. А от з настанням холодів турніри доведеться припинити.
