Дві меморіальні дошки загиблим військовослужбовцям встановили на фасаді Житомирського професійного ліцею харчових технологій, який закінчили боєць 26 Бердичівської артилерійської бригади Володимир Котвіцький та десантник 95 окремої аеромобільної бригади Олександр Атаманчук.
24-річний десантник Олександр Атаманчук служив за контрактом у 13 батальйоні 95 бригади. 30 липня 2014 року був поранений під час зачистки Степанівки Донецької області. Після реабілітації пройшов перепідготовку як санінструктор і знову вирушив у зону АТО. Загинув 20 січня 2015 року при евакуації поранених з Донецького аеропорту. Посмертно нагороджений «Орденом за мужність» III ступеня. Він був єдиним сином у батьків, у бійця залишилась дружина.
На відкриття дошки прийшов батько Олександра. Він подякував усім, хто долучився до відкриття меморіальної дошки і підтримував родину після смерті сина.
Друзі та побратими згадують, яким позитивним та завжди усміхненим був Олександр.
«Олександр Атаманчук – це боєць нашого 13 батальйону. Я його знала весь період його служби. Він був дуже позитивною людиною, такі дитячі очі у нього були, завжди посміхався, саме таким його запам'ятали у нашому батальйоні. Влітку він був поранений, ходить з перемотаною головою, а я його запитую, що сталося. Він дістає телефон і показує, як його поранили. Фактично, він тоді чудом залишився живий. Куля пройшла біля скроні і застряла в касці. А вже зимою, в січні, він загинув, виконуючи бойове завдання зі своїм командиром Володимиром Марковським», – розповідає військовослужбовець 13 батальйону 95 бригади Олена Джемула.
19-річний старший солдат Володимир Котвіцький загинув під час посиленої охорони південного державного кордону в селі Рівня Херсонської області, коли 13 травня 2014 року сталася пожежа і вибух в одній із самохідних артилерійських установок. Посмертно бійця нагородили відзнакою Міністерства оборони «Знак пошани». У нього залишився батько і п’ятеро старших братів.
«Після Вінницького коледжу він рік відучився, його забрали в армію в 2013 році, в 2014 полігон і на полігоні трапилося це. Казали, техніка замкнула, загорілася. Правди ніхто не говорить. 19 років йому було. А по життю він завжди веселий був», – розповідає брат бійця Микола Котвіцький.
Вшанувати пам’ять героїв прийшли родичі, учні і викладачі ліцею, бойові побратими і волонтери.
«Наш народ, наші жителі повинні знати, що є такі хлопці, які їх захищають. Якби не вони, тут би на нашій території гуляв би ворог, гинули б мирні мешканці і горіли будинки», - сказав голова ГО «Бойове братерство ветеранів АТО» Валерій Логінов.
Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
