З подарунками і гостинцями житомирські волонтери приїхали провідати родину військовослужбовця 30-ї бригади, який зник безвісти. Солдат Олександр Фурман воював на Луганщині. Востаннє його бачили у травні 2014-го у бою під Рубіжним. Відтоді родина не отримувала про нього жодних новин.
«Про нього нічого так і не відомо. Єдине - недавно мене визивали в міліцію, завели кримінальну справу щодо того, що його утримують в неволі. Сказали, що це були старі відомості, про те, що з ним зараз ніхто не знає і розслідування ніхто не веде», - розповідає дружина бійця Ольга Фурман.
Вдома на тата чекає 5-річна Марина, дворічна Олександра і однорічний Максим. Він народився вже після того, як боєць зник. Велика родина тісниться у двох кімнатах старенької сільської хати. Але й цей будинок належить родичам – власного житла у багатодітної мами нема.
За аналізом ДНК серед невідомих загиблих Олександра Фурмана не знайшли. Ольга і діти виживають за зарплату бійця, але у травні виплати припиняться. Пільг від держави сім’я не отримує, на квартирну чергу їх також не ставлять.
«Нам сказали, що треба подавати в суд, щоб його признали безвісти, судовим рішенням, що він загиблий, а тільки тоді я сама маю зібрати усі документи подати і тільки тоді я можу стати на чергу», - говорить Ольга.
Ходити по чиновницьким кабінетам з трьома маленькими дітьми Ольга не може. А ще каже - морально важко прийняти рішення і звернутися у суд, бо в родині впевнені – Олександр не загинув.
«Я не відчуваю, що його нема. Я знаю, що він живий. Десь він знаходиться, ми навіть не знаємо, де. Що йому теж тяжко, як і нам сьогодні вдома бути без нього, без хазяїна, який був у нас один на всю хату», - каже мама зниклого військовослужбовця Раїса Балюк.
Доки жінки розповідають, волонтери уважно слухають і одразу ж записують усі їх потреби.
«Через три місяці я сюди приїду з німцями, вони привезуть матеріальну допомогу, по-друге, бачу рюкзак є, а до школи треба готуватися, тобто в школу треба все зібрати. Тут потрібна допомога від влади. По-перше, щоб сюди голова сільради хоча б раз на місяць приходив, питав, як справи з колодязем, як справи з дровами. Допомогти у дворі все це зробити, бо як на фронті грязь - його треба асфальтувати», - одразу відмічає волонтер Олег Бойко.
Щоб отримати відповіді, чому молода мама один на один лишилася з проблемами, волонтери разом з дружиною бійця їдуть до голови облдержадміністрації. Він обіцяє розібратися, чому не працюють чиновники на місцях, і долучитися до пошуків чоловіка.
«Наскільки я розумію, сьогодні він у статусі полоненого, з ваших слів, але це не підтверджена інформація. Ми не знаємо, тому для того, щоб ми почали з чогось рух, мені потрібне перше - це офіційне звернення від вас з описом ситуації. Поїду в Кабінет Міністрів, зустрінемось з Міністром оборони, з ним переговоримо і поставимо, що потрібно вияснити, де і що з чоловіком реально», - каже голова Житомирської ОДА Сергій Машковський.
Після цієї розмови у Ольги знову з’являється надія, що її справа таки зрушить з місця
«Може дійсно допоможуть, навіть у пошуках мого чоловіка. В якому він стані не був, аби тільки вдома», - каже вона.
