Залишити рідні Нідерланди і переїхати в Україну Кейс Ван Аалст вирішив у 2002 році. Як його батько і дід, чоловік вирощував декоративні рослини. Продавши свій бізнес у Голландії, Кейс перебрався у село Двірець під Житомиром.
«У Голландії в мене теж був розсадник. Там у мене працювали працівники з Житомира. Я подумав, може тут щось робити. Я відправив саджанці, ми їх тут садили», – розповідає він.
З кількох саджанців розсадник розрісся до 30 гектарів. Нині ця садиба неабияк вирізняється з-поміж сільського пейзажу. Скільки різновидів декоративних кущів і дерев тут росте зараз – просто не злічити.
Слідом за Кейсом 8 років тому на Житомирщину перебрався Арно. Він каже, рідні були неабияк здивовані його переїздом, але змінили свою думку, коли самі побували в Україні.
«Взагалі, коли я тільки приїхав в Україну, то моїй мамі страшно було. Зараз вона побачила, що мені краще тут, я живу нормально. Мої батьки були в гостях відразу після Майдану. Ми ходили, я показав. І нормально, вони заспокоїлись», – розповідає Арно Кортлевен.
Арно розповідає, спершу не все вдавалося легко. Довелося пристосовуватися до всього – починаючи законодавством, закінчуючи кліматом. Сьогодні на підприємстві працює 25 людей, хоча спершу підбором працівників виникали проблеми.
«Особливо чоловіків було важко знайти. У селі мало чоловіків, які реально працюють», – каже він.
Попри те, що українці не завжди готові купувати дорогі дерева та кущі, Арно не жалкує, що переїхав з Європи.
«Такі роки минули, що багато людей не хочуть купувати декоративні рослини. Вони за газ не можуть заплатити, продукти не можуть купувати, які хочуть, то навіщо їм потрібні декоративні рослини? Багато людей запитують взагалі, чого ми сюди приїхали. Ніби там рай. Там теж є свої нюанси, там вистачає своїх проблем. Скрізь треба працювати, щоб заробляти гроші», – говорить Арно.
Після 8 років в Україні Арно вже звик до бюрократії і не зважає, якщо на отримання дозволу чи довідки потрібно витратити більше часу, ніж у Європі. Але до ведення бізнесу має виключно європейський підхід і не боїться, якщо на підприємство зненацька приїде перевірка.
«Якщо ми користуємося технікою, у нас багато тракторів, ми цим користуємося, то треба, щоб воно було гарному стані. Це однаково, як ремінь безпеки одягати в машині для міліції. Навіщо для міліції? Це для себе одягаєш. Просто через бюрократію люди забувають, навіщо такі речі робляться», – пояснює Арно Кортлевен.
Нещодавно підприємці подарували свої рослини ландшафтному дизайнеру із Луганщини, для облаштування парку у Сєверодонецьку.
«На блокпосту їх запитують: «Що ви везете? Навіщо нам рослини?» Тому що люди миру хочуть», – переказує він.
Арно і Кейс вірять, що війна невдовзі закінчиться, у майбутнє дивляться з оптимізмом і жити збираються тут, в Україні.
