Віталій Мельничук, який був мером Житомира в 1990-1992 рр., у своєму блозі на Житомир.info виклав свої ідеї щодо експозиції та діяльності новоствореного Українського дому.
Днями в одній із найкращих історичних будівель Житомира, в колишньому маєтку нотаріуса Філіппова, на перехресті вулиць Тараса Шевченка і Великої Бердичівської відкрився Дім української культури - «Український дім».
Робота із його створення, яку багато років тому розпочали хлопці із УГС (Українська Гельсінська Спілка: Олександр Батанов, Валерій Колосівський, Юрій Балабан, Юрій Прищепа, інші), до якої долучилися й інші патріоти міста та яку два роки тому підтримав Сергій Сухомлин, нинішній Міський голова, майже завершилась. «Майже» тому що сьогодні є головне: здобуте у жорсткій боротьбі рішення міської Ради (лише з одним голосом переваги - проти були «Опоблок» і «Батьківщина»), якісно відремонтований та оздоблений чудовий будинок, що належить міській громаді, і добра воля Міського голови, що «в цьому будинку хочеться чути сміх дітей і мудрі розмови дорослих», із чим важко не погодитись, бо дух Українського дому має бути живим, здоровим, творчим.
Та над концепцією Українського дому (УД) та втіленням її у життя ще потрібно працювати, бо як розумію, є лише початок. Виступаючи на відкритті УД, куди мав честь бути запрошеним, як перший, після 1917 року, демократично обраний Житомирський міський голова, говорив про це, і як здалося, отримав розуміння громадськості.
На мою думку, місія Українського дому – показати справжній глибокий і вільний дух Житомира через відображення в його експозиції внеску міста і житомирян в боротьбу за українську незалежність. Все інше додасться: і етнографічні, і національно-культурні, і релігійні, і соціальні особливості та здобутки міста і його мешканців, незалежно від національностей, бо українець, це той хто любить цю землю і приймає її своїм серцем.
Наші предки заснували місто Житомир в 884 році на прикордонній межі двох древніх світів: Кочового та Осілого, межі Лісостепу і Полісся. Місто, як «західна брама Києва», постало на крутих, неприступних кам’янистих схилах Замкової гори «обличчям» до Лісостепу та з надійним прикриттям «зі спини» Лісом від степових орд.
І хоча місту «лише» 1132 роки, його заснування вкрите темрявою віків, свідченням чого є найдревніші, від 40 до 10 тисяч років, стоянки первісних людей в міських урочищах Зарічани, Соколова гора, Пряжів, Лиса гора, Станишівка, Мальованка, Смолянка...
Древня та сучасна історія життя Міста, його вільний дух, боротьба житомирян за українську незалежність, свободу та гідність, самобутня культура, непересічні житомирські постаті, чарівність, а нерідко й унікальність соціальних, природних, національних, релігійних та культурних умов, заслуговують на глибоке вивчення, пошану громадськості та відображення в експозиції Українського дому в Житомирі.
Детальніше читайте у блозі Віталія Мельничука
Як повідомляв Житомир.info, 21 квітня в Житомирі урочисто відкрили «Дім української культури», на облаштування якого витратили 1,1 млн грн з міського бюджету. Під час відкриття був встановлений рекорд України – найбільша лялька-мотанка, виготовлена зі збереженням усіх традиції. Використання коштів на облаштування «Дому української культури» буде перевіряти робоча група, створена у міській раді.
