Перший електричний трамвай у Російській імперії було пущено в 1892 році в Києві. Упродовж наступного десятиліття електрифікована залізниця запрацювала в Нижньому Новгороді (1896), Єкатеринославі, Єлісаветграді (1897), Курську, Вітебську, Севастополі і Орлі (1898). А незабаром трамвай побіг по рейках і в Житомирі, столиці Волинської губернії. Ця визначна подія сталася 22 серпня 1899 року.
Спочатку Житомиром курсували 8 вагонів-«коробочок», кожен з яких був розрахований лише на 16 посадочних місць всередині і на 6 стоячих – у відкритій частині. Вони обслуговували чотири трамвайних маршрути – загальною довжиною 7,7 верст (8,2 км): маршрут № 1 «Центр – Вокзал» по Київській вулиці; маршрут № 2 «Центр – Тетерів» по Чуднівській; маршрут № 3 «Центр – Пологовий притулок» по Великій Бердичівській і маршрут № 4 «Центр – Вільський цвинтар» по Старовільській (Перемоги) вулиці. Всі вони були одноколійними, рейковий шлях шириною один метр укладений на дерев’яні шпали на відстані одного метра між ними, а контактна мережа виготовлена з мідного дроту діаметром 8 мм. Маршрути збігалися і пересікалися на площі Олександра II (Соборній площі).
Новий вид міського транспорту вразив тодішніх житомирян своєю швидкістю (лише10 км/год!). Ось як про це писала газета «Волынь»: «Итак, долгожданный трамвай начал функционировать, и те житомиряне, которые в последние дни донельзя напрягали мускулы своих ног, состязаясь в беге с трамваем и держа раскрытыми рты от изумления – надо думать, скоро дадут себе отдых, когда привыкнут к быстро мелькающим изящным вагонам своего трамвая».
Також пасажири не одразу зрозуміли і правила користування новим транспортом, про що теж писала «Волынь»:
«Наряду со справедливыми нареканиями публики на неподатливость кондукторов, отказывающихся останавливать вагоны в указываемых пассажирами местах, попадаются курьезные требования. Вагон, двигавшийся по направлению к вокзалу, был задержан на углу Мещанской (тепер – І Мазепи, колишньої Мануїльського) улицы какой-то горничной. На предложение кондуктора садиться горничная ответила: «Обождите, сейчас барыня оденется и выйдет».
Другой случай произошел на Киевской улице. На этот раз дама старалась задержать вагон чрез открытую в окне своего дома форточку. Кондуктор, торопясь доставить пассажиров к поезду, не мог, конечно, выполнить это странное требование. Дама разобиделась и подала в управление трамвая форменную жалобу».
У 1909 році в Житомирі до попередніх чотирьох трамвайних ліній додалася й п’ята: «Садова (І. Кочерги) вулиця – Сінна площа». Планувалося також незабаром прокласти ще п’ять нових маршрутів. За словами житомирського краєзнавця Георгія Мокрицького, також розглядався варіант будівництва трамвайної лінії вздовж берега Тетерева від Старої Рудні (нинішнього гідропарку) до Купальної вулиці (нинішнього 3-го Чуднівського провулку). Більш того, виношувалася ідея, і вже було скрізь погоджено проект будівництва мототрамвая прямого сполучення «Київ – Житомир».
На жаль, ці плани в подальшому, через Першу світову війну, революцію і Громадянську війну не здійснилися. А впродовж 1962 – 1974 років, з розвитком тролейбусного транспорту, фактично вся трамвайна мережа була демонтована, і на сьогодні в Житомирі зберігся лише єдиний маршрут: «Площа Перемоги – Льонокомбінат».
Олександр Гуцалюк для Житомир.info
