Найгірше, що може бути для економіки, - хаотичні беззмістовні неконтрольовані емоції і стадний ефект. Бо економіка – це похідна від поведінки людей, тому якщо люди поводитимуться як стадо баранів, то економіка буде такою, на яку стадо баранів заслуговує.
В економіці може діяти принцип "прогнозів, що самі збуваються", коли велика кількість людей починає реалізовувати одну й ту ж саму поведінку, то такі їх дії й визначають економічні показники. Якщо всі кидаються купувати валюту, то знецінюється гривня, коли всі чекають росту цін й купують, поки не стало дорожче, то товар дорожчає. Варто ставитися із здоровим сумнівом до будь-якої інформації й перевіряти її. Це стосується і цієї статті.
Тому загальні поради:
- Розмірковування на конкретні економічні теми мають містити вимірювані в цифрах оцінки, інакше це не зовсім економічні ідеї.
- Емоційні оцінки можуть додати емоцій, але не інформації.
- Ніхто не є носієм істини й ніхто не знає майбутнього достеменно.
А тепер про факти і цифри.
Факт 1. Будь-який банк світу може збанкрутувати в разі втрати довіри
Немає довіри – немає банку, і жодні фінансові показники, жодна стійкість і стабільність не врятують жоден у світі банк, якому не довіряють. Абсолютно будь-який банк припинить існування, якщо достатня критична кількість людей перестане йому вірити. Бо це суть банківського бізнес.
Ви взяли гроші в одних людей чи підприємств, які вам повірили, і віддали гроші іншим людям чи підприємствам, яким повірили, залишивши на цій посередницькій операції свій відсоток. Тому, коли менеджмент банку каже про роль інформаційної атаки, яка змусила банк капітулювати, це має певну рацію. Атака дійсно була.
Тому якщо ви хочете в майбутньому вбити ще якийсь банк, зробивши слабшою банківську систему і економіку країни, розповсюджуйте інформацію "авторитетних джерел". Але гадаю, що краще дотримуватися зазначених раніше пунктів загальних порад.
Факт 2. Ключовим у бізнесі ПриватБанку були все ж не зручні електронні сервіси для людей і бізнесу, а залучення коштів
Негатив щодо сприйняття ситуації з ПриватБанком пов’язаний із тим, що банк справді був абсолютним лідером щодо своїх IT-продуктів, набору сервісів для населення і бізнесу, насамперед, малого. Це була фактично розвинена IT-компанія, що надавала фінансові послуги.
Звісно, це болючий удар по особистій економіці багатьох людей і бізнесів, бо держава не є ефективним власником, а в інноваційних галузях вона взагалі є жахливим власником.
Проте причина націоналізації інша. Давайте поглянемо на баланс банку (на кінець III кварталу 2016)
| Видані кредити | 194,3 млрд.грн. | Капітал власників | 30,3 млрд грн |
| Інші активи | 51,1 млрд грн | Депозити населення і підприємств | 191,1 млрд грн |
| Гроші | 26,1 млрд грн | Позичено в НБУ (рефінанс) | 21,1 млрд грн |
| Інші запозичення | 29,0 млрд грн | ||
| Разом | 271,5 млрд грн | Разом | 271,5 млрд грн |
Бачимо, що банк аж ніяк не обмежувався переважним наданням електронних сервісів, а нібито успішно зосереджувався на класичній банківській функції "депозити - кредити". Класичний банківський бізнес так і виглядає – залучи гроші під певні відсотки, а віддай в кредит під більші відсотки.
Але фінансово-промислові групи в Україні лише формально дотримувалися цієї моделі, працюючи як "порохотяг" - збирали гроші й фінансували ними власний бізнес. Банк в цій схемі був свого роду прошарком. І проблематика лежить саме в цій площині.
Скільки з наданих 194,3 млрд.грн. кредитів пішло на власні підприємства? Цю суму варто відняти від капіталу банку, щоб оцінити його фактичний фінансовий стан. Ми не маємо наразі достеменної інформації про розмір "діри". Зі слів голови НБУ банк може потребувати докапіталізації в сумі близько 150 млрд гривень.
Це фактично означає, що основна сума виданих кредитів дійсно спрямовувалася пов’язаним особам. Менеджмент банку інформацію спростовує, щоправда не надаючи власних цифр. Те, що акціонери з формальним капіталом в 30 мільярдів гривень, не згадують про нього і не вимагають компенсацій за націоналізацію їх власності, є чіткою ознакою того, що реальний капітал банку від’ємний.
Факт 3. ПриватБанк – дійсно велика проблема, що негативно впливатиме на всю економіку
В 2008 році гачок запуску світової фінансової кризи було натиснуто банкрутством банку Lehman Brothers. Чим був Lehman Brothers в масштабах світу і чим є Приватбанк для України?
| Lehman Brothers – 2008 | ПриватБанк - 2016 | |
| Активи | $691 млрд | 250 млрд грн |
| ВВП світу/України (попереднього перед банкрутством року) | $57,6 трлн | 1979 млрд грн |
| Активи банку / ВВП, % | 1,2% | 13,7% |
Як бачимо, інвестиційний банк Lehman Brothers мав за формальними показниками для світу значно менше ваги, ніж безпрецедентно значущий для економіки України Приватбанк.
Там банкрутство закінчилося світовою фінансовою кризою. Тож про чисте банкрутство ПриватБанку не могло навіть йтися. Націоналізація – це зло, проте інший варіант був ще гіршим.
Факт 4. Платить держава = Платимо ми всі разом
Люди дуже непокояться, коли безпосередньо платять гроші. А ось приховані платежі воліють не помічати. Це ми із вами купили банк за 150 мільярдів гривень.
Що отримаємо натомість? Можливість отримати власні кошти в цьому банку. Як ми сплатимо ці 150 мільярдів, поки що невідомо. Можливо, через майбутню інфляцію, можливо, через майбутнє податкове навантаження.
Те, що формально це буде не емісія, а випуск облігацій, суть суттєво не змінює. Рано чи пізно ці облігації, що виникли з нізвідки, перетворяться на гроші, тож стануть емісією.
Факт 5. Це ще не закінчення історії
Для того, аби ситуація не викликала якихось вкрай негативних наслідків, державний ПриватБанк має якийсь час попрацювати в звичному для всіх режимі, підтримуючи всі ключові продукти і сервіси, безвідмовно виконуючи платежі. Але надалі залишається купа питань:
- IT-команда банку, скоріш за все, скоро піде, тож розвиток електронних сервісів буде під питанням
- Такі високі ставки за депозитами міг дозволити собі банк-пилосос для власної групи, але не крупний системний банк, що кредитує звичайних клієнтів
- Є дрібна тіньова економіка, коли гроші люди платили один одному на картки за фактично надані послуги; навряд чи це робитимуть надалі через державний банк
- В разі швидкого згортання зобов’язань банку доведеться продавати цінні папери, які вкладе йому в капітал уряд, їх покупцем стане, скоріш за все, той же НБУ, фактично емітуючи додаткову гривню в обіг
- Банк потребує докорінної трансформації бізнес-моделі, а це навряд чи вдасться державі як власнику
- Можливе розгортання конфлікту з колишніми акціонерами через спробу розслідувати рух коштів з банку на пов’язаних осіб і намагання примусово повернути ці активи
Факт 6. Бувають ситуації, коли короткотерміново всі програють
Група Приват втрачає власну бізнес-модель, бо банк був надійним постачальником ресурсів. Ми так чи інакше заплатимо 150 мільярдів гривень не за щось додаткове, а за те, що вчора ми вважали своїм, - кошти на рахунках в ПриватБанку.
Економіка втрачає сервіси й швидкість транзакцій. Довгострокова якість цього рішення стане відомою в майбутньому, але скидається на те, що не було питання того, чи цей банк стане колись великою проблемою країни, було лише питання, коли саме.
Що не робити?
Не варто сіяти паніку й намагатися бігти до банкоматів. Не варто поширювати чутки. Це націоналізація, а не ліквідація. Банк продовжить працювати.
Не варто поспішати переводити гроші в інший банк. Можна вивчити цей банківський ринок на майбутнє, але допоки старі сервіси ПриватБанку підтримуватимуться, то можна ними і користуватися, зважено роблячи вибір.
Не треба лякатися того, що заходиш не з першого разу на сайт чи не бачиш одразу грошей. Коли всі роблять схожі операції одночасно, не витримують сервери.
Наступний рік буде черговим непростим роком для країни, та й історія з ПриватБанком, скоріше за все, ще матиме свої непередбачувані повороти. Зокрема через це навряд чи економіка здатна вирости в наступному році на більш-менш пристойні відсотки, що хоча б дорівнюють середньосвітовим темпам.
Що робити?
Розвиватися, розуміючи, що все, що є звичним, рано чи пізно впаде, що ми живемо в крихкому світі, роблячи його гіршим своїм некритичним мисленням. Розуміючи, що на фундаменті красивого високотехнологічного обману, яким була історія Приватбанку, не може бути побудована міцна економіка.
Якщо руйнування неправильної побудованої будівлі становить проблему для людей, які в ній живуть, ту будівлю все одно треба руйнувати.
Олексій Геращенко, економіст, автор книги "Економіка ХХІ"
