Про оптимізацію інтернатних закладів говорять вже давно. Цей складний та суперечлиий процес не оминув й Житомирщину. Так, під загрозу можливого закриття потрапила й Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Житомирської обласної ради. На сьогодні, там навчається майже 100 вихованців із 18 районів області, які мають вади розумового розвитку. Аби надати цим дітям необхідні для життя знання та навички, які у простій школі чи при індивідуальному навчанні здобути не виходило, у закладі впроваджена низка спеціальних предметів.
Алла Гребенюк, директор Кмитівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату: «У нашому навчальному закладі навчаються діти з вадами розумового розвитку. Вони потребують як спеціальних програм і особливої подачі навчального матеріалу, так і спеціальних предметів. Зрозуміло, що навчання у спеціальній школі-інтернаті відрізняється від навчання у ЗОШ. У нас існує низка предметів (корекційних), яких просто не має у звичайних школах: заняття з лікувальної фізкультури, як індивідуальні так і групові; ритміка; соціально-побутове орієнтування тощо. Навчальним планом передбачена значно більша кількість годин для трудового навчання. Це необхідно для майбутньої соціалізації дітей у суспільстві. Також це можливість отримати професію та забезпечити себе у подальшому якоюсь професією і засобами для існування».
Інформацію ж про те, що їх заклад можуть закрити, колектив дізнався самостійно, з сайту Житомирської обласної ради.
Алла Гребенюк, директор Кмитівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату: «Ми були проінформовані, що створена робоча група яка буде займатися і вивчати дане питання оптимізації. 15 січня відбулося перше організаційне засідання цієї групи, на яке була запрошена я і голова батьківського комітету. В подальшому, нас більше не запрошували. Про рішення щодо ліквідації нашого закладу ми з працівниками дізналися із сайту обласної ради, де розміщений проект рішення».
«Чому мають закрити саме цей заклад?» «які існують критерії для відбору тих, кому дадуть зелене світло на подальшу роботу?» «що буде з дітьми, яким даний інтернат став другою домівкою та реальним шансом на покращення?» – за словами директора закладу, на ці, та багато інших питань, відповіді вони, на жаль, не отримали. Тож аби знайти підтримку та захист, батьки, разом з педколективом, написали звернення на ім’я народного депутата України Павла Дзюблика. Розуміючи нагальність проблеми, парламентар завітав до школи, де й поспілкувався з присутніми на болючу тему оптимізації. Також, під час розмови, батьки розповіли й про те, чому їх діти не можуть навчатись в інших закладах, та поділились своїми історіями боротьби за повноцінне життя.
Олена Норальська, мати вихованки школи (Бердичівський район): «У меня ребенок ходил в обычную школу, просто с ним еще занимались дополнительно учетеля. Но общество не готово принимать наших сыновей и дочерей такими. Особенно дети очень злые, они, например, заставляли мою дочь есть камни, снимать трусы и т.д. Это не тот коллектив, в котором я бы хотела видеть своего ребенка. В интернате мы уже 3 года и имеено здесь ее научили читать, хотя до этого, мы не писать, не читать, ничего не умели. И теперь я не понимаю, куда мне девать своего ребенка».
Валентина Бас, мати вихованця школи (Коростенський район): «У меня ребенок не разговаривал. Мы ходили из одного садика в другой, просто дома сидели. Мой сын вообще не хотел выходить на улицу, плакал. А из-за того, что молчал, он был закрыт сам в себе, и соответственно – нервным. Я и сама начинала психовать и думать, за что меня так Бог наказал. Хотя на ребенке ставили крест, нас пригласили сюда. Теперь мой сын разговаривать и сам себе обслуживать».
Наталія Поліщук, мати вихованця школи (Новоград- Волинський район): «Моя дитинка самостійно не їла, не одягалась, в туалет не ходила. І саме директор та колектив загалом, навчив мене та дитину самостійно справлятись з цими проблемами. В той час перед нами були закриті всі двері, і тільки Кмитівська школа погодилась нас прийняти і дали надію на те, що ми все переборемо і будемо йти у розвитку вперед, а не стояти на місці».
Поспілкувавшись з присутніми, оглянувши умови проживання та навчання дітей, Павло Дзюблик наголосив на тому, що буде тримати ситуацію із можливим закриттям школи на особистому контролі. Також народний обранець додав, що звернеться до Міністерства освіти і науки, аби спільними зусиллями вирішити проблему оптимізації інтернатів із як менш можливими втратами.
Павло Дзюблик, народний депутат України: «Взагалі, що стосується оптимізації, то я категорично проти неї. Адже «оптимізація», хоча й модне слово, але воно передбачає закриття закладу, і ми можемо вже бачити, що в подальшому з тими закладами відбувається. Що стосується безпосередньо цієї школи, то це проблема державного рівня. Це пов’язано з тим, що за офіційними даними, дітей, яким необхідне навчання саме в таких закладах, з кожним роком стає все більше. Буду спілкуватись з Міністром освіти і науки України, аби спільно знайти шляхи вирішення цієї проблеми. Так, я розумію, що в такому об’ємі, фінансувати всі заклади не має можливості. Але я вірю в те, що можливо знайти компромісні рішення. Все необхідно проаналізувати. Цим і будемо займатися разом з обласним керівництвом та Міністерством».
Прес-служба народного депутата України Павла Дзюблика
